Хочется спать
Михаэль Казакевич
Хочется спать и бездомное, тёмное Утро встаёт над огромной Москвой. Колокол Царь запоёт снова кровное – Над головой свой пронзительный вой. Верю в победу вселенского Разума, В Господа верю душою своей. В мудрость и честь – безгранично, не разово – В счастье грядущих весенних дождей. Знаю, исполнится всё, что обещано, Пишет Россия народам указ. Родина славная, родина женщина, Добрая мать всё для нас да для нас. Сердце колотится, кровью омытое, Каркает ворон над сонной Москвой. Царские пушки, кареты с копытами, Вой материнский, пронзительный вой.
2023-08-27 07:38:43
0
0
Інші вірші поета
Письмо с фронта Сон листа Под небом голубым Совсем без стыда
Інші поети
ArDen
@ArDen
Схожі вірші
Всі
Все й одразу
Ай
Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.
84
2
4536
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
12016