Путь к истоку
Есть обычай любви – поделиться огнем, Вдоль событий пройти от "теперь" до истока И напиться водой, непременно вдвоём, Свечи снова зажечь у святого потока. Мы разложим огни рядом с нашим шатром От завистливых слов, от змеиного яда От огня наших глаз, от огня наших слов, От святого тепла счастья райского сада. Потому, что огонь этот вечно горит, Сохраняя для нас через тысячелетия: Чистоту наших чувств, память наших молитв, Эту веру в любовь, для которой мы дети. Эту веру мою никому не отдам, Эту память рожденья души моей снова. Новый ангел её принесёт в тело вам, Если тело открыто для нового слова. Есть обычай души – поделиться огнём, Тем святым, что нисходит из райского сада, Наша память любви, для которой живьём, Окунуться в исток, что всегда с нами рядом.
2023-08-03 15:02:43
0
0
Схожі вірші
Всі
Не скажу "люблю"
Знаєш, складно Тебе любити й не сказати. Тебе кохати і збрехати, Що зовсім іншого люблю, І що до тебе не прийду. Знаєш, той "інший" мене теплом своїм зігріє. Зачарує і поцілує, А ти сиди там далі сам, І йди назустріч виючим вітрам. Тобі вже більше не скажу своє я болісне "люблю"... А просто відпущу і почуття у собі похороню.
74
13
5624
У серці...
Я думками завжди з тобою, Ім'я твоє шепочу уві сні. Як добре, що тою любов'ю, Я буду зігріт навесні. Колись я кохався з журбою, Всі враження їй віддавав. Проте, нагороджений долею, У серці тебе я сховав. І швидко темрява зникла, Зростало в моїй душі світло. Так швидко надія розквітла, Прийшло в життя наше літо. Я марю тобою кожну годину, За тебе і щастя своє я віддам. Для мене ти світ, ти - родина, І буду любити наперекір літам.
108
16
9624