Путь к истоку
Есть обычай любви – поделиться огнем, Вдоль событий пройти от "теперь" до истока И напиться водой, непременно вдвоём, Свечи снова зажечь у святого потока. Мы разложим огни рядом с нашим шатром От завистливых слов, от змеиного яда От огня наших глаз, от огня наших слов, От святого тепла счастья райского сада. Потому, что огонь этот вечно горит, Сохраняя для нас через тысячелетия: Чистоту наших чувств, память наших молитв, Эту веру в любовь, для которой мы дети. Эту веру мою никому не отдам, Эту память рожденья души моей снова. Новый ангел её принесёт в тело вам, Если тело открыто для нового слова. Есть обычай души – поделиться огнём, Тем святым, что нисходит из райского сада, Наша память любви, для которой живьём, Окунуться в исток, что всегда с нами рядом.
2023-08-03 15:02:43
0
0
Схожі вірші
Всі
Я і ніч
Поїзд падає в ніч. Це-останній ліхтар. Я і ніч. Віч-на-віч. То морозить. То жар. Ти вже, певно, заснув, Ти подушку обняв. Ти мене вже забув. В тебе тисячі справ Я від тиші глуха. Від мовчання німа. Я одна. Клич- не клич. Я і ніч. Віч-на-віч.
105
8
12957
Намалюю
Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.
52
13
2481