Попіл

М'ятнохвіста

Тихим тріском згорає у вогні бумага, там – усі мої думки, усі мої слова, які тепер фальшиві і несчасні. Я більше не я, я відмовився від себе. Перед зеркалом стоїть людина без лиця, можливо все ж вродлива, але бридка, без особистості, без думки й совісті, без жалю й сорому, владна убивати всіх, гай лише накажуть, гай лише наведуть палець, і не важливо вже, чи то мала дитина, чи бабуся. Це ворог, куого потрібно знешкодити, це ворог, тому що він може думати. І лише вбивай, в пошуках себе в цих довгих коридорах, але потім буде пізно, потім, буде, вже кінець... Залишається лише жалюгідний попіл, після нього нічого вже нема, і вже пізно щось робити... Ти зробив вибір в свою сторону, тепер живи з таким фіналом.

2022-12-27 20:28:02

Інші вірші поета

Скажи зіркам Mlm Страх Боюсь любити, но люблю

Інші поети

Bai Hwar

@ymoea104

Рома Райн

@raynrom

Автор Без Души

@Myrka_22

Схожі вірші

Всі

"Ми усе подолаємо разом..."

Nadine Tikhonovitch

«Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем, І я не боюся поразки, Я не боюсь, що помрем!» А я чула і вірила щиро, Немов би п'ять років було, Я була неймовірно щаслива І такою не стану вже знов. І знаєш, коли мені складно, Я твої згадаю слова — Вони затримають слабкість, Запевнять мене, що жива... «Ми разом усе подолаєм! Мила, ти чуєш мене?» Я чую і знову чекаю, Що небо тебе поверне... І ось майже два роки Шукаю тебе — не знайшла, І, до смерті роблячи кроки, Я твої згадаю слова... І до сліз сон мене вразить, Де знову почую тебе: «Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем...»

2372

Не скажу "люблю"

Asteriya

Знаєш, складно Тебе любити й не сказати. Тебе кохати і збрехати, Що зовсім іншого люблю, І що до тебе не прийду. Знаєш, той "інший" мене теплом своїм зігріє. Зачарує і поцілує, А ти сиди там далі сам, І йди назустріч виючим вітрам. Тобі вже більше не скажу своє я болісне "люблю"... А просто відпущу і почуття у собі похороню.

6529