Запитай у місяця

М'ятнохвіста

Темною ніччю Ясною ніччю Запитай у місяця, як він себе почуває Запитай про те, чи не самотньо йому, коли навкруги безліч народу Запитай і про те, що він боїться забути, про що намагається докричатись і... Про що боїться признатись. Усі гріхи, смерть, й просто те, про що про що не можна казати вустами. Тож запитай у місяця, коли розквітнуть ті квіти, коли трави почнуть невгамовно шуміти, починаючи співати пісню, яку знають лише вони, і те саме літнє листя, яке попри свою утому, що сили держиться за гілки. Запитай у місяця про сонце, яке він боїться зустріти, але так хотів би обійняти. Запитай у місяця про нерозділене кохання, запитай, навіть якщо знаєш відповідь, навіть, якщо не хочеш її чути. Дозволь місяцю відчути себе потрібним. Дозволь місяцю на мить знову сяяти колишнім світлом.

2023-08-13 21:45:36

Інші вірші поета

Кров'ю Боюсь любити, но люблю Mlm Попіл

Інші поети

Тианна Ридак

@Tianna_Ridak

Hiba Boo

@boohiba

Valour And Faith

@Valour_And_Faith

Схожі вірші

Всі

I Saw a Dream

Ілва Стрілецька

I saw a dream, and there were you, And there was coldness in your eyes. I wonder what a kind of true Made you become as cold as ice. And later I looked back to get a sense This empty glance was hellish call of past. It used to be a high and strong defense Against the world, the pain and me at last. You looked at me, and peering in your soul, I felt so lonely, as something vital died. And that is what I fear most of all - That nothing gentle will remain inside. Inside of you. Inside of me as well. And nothing will be said to farewell.

102

15928

"Ми усе подолаємо разом..."

Nadine Tikhonovitch

«Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем, І я не боюся поразки, Я не боюсь, що помрем!» А я чула і вірила щиро, Немов би п'ять років було, Я була неймовірно щаслива І такою не стану вже знов. І знаєш, коли мені складно, Я твої згадаю слова — Вони затримають слабкість, Запевнять мене, що жива... «Ми разом усе подолаєм! Мила, ти чуєш мене?» Я чую і знову чекаю, Що небо тебе поверне... І ось майже два роки Шукаю тебе — не знайшла, І, до смерті роблячи кроки, Я твої згадаю слова... І до сліз сон мене вразить, Де знову почую тебе: «Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем...»

1769