Буває інколи всіх слів замало
Буває інколи всіх слів замало, Щоб висловити те, що на душі. Тоді вже краще б мову відібрало, Щоб вивільнити простір для віршІв Ще не написаних, розчинених в повітрі, У ніжному тремтінні срібних рос, У звуках павутинних струн на вітрі, В озоновім смаку веснЯних гроз, Наповнених лиш тишею по вінця, Як через край - то краплями дощу... Я їх не втримаю, і знов туди, де Трійця, По східцях хмар на волю відпущу. 01.07.2021
2021-12-20 22:58:06
2
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
Диана
Чарівно♡
Відповісти
2021-12-31 09:27:06
1
Володимир Мельник
@Диана Дякую🙏
Відповісти
2021-12-31 12:38:17
1
Схожі вірші
Всі
" Вздох неба "
Я теряю себя , как птица в полете Каждый вздох облегчения , Когда вижу неба закат Мне плохо , когда не дотронуться К твоим обьятьям свободно , Но я знаю, что ты не услышишь , Мой вслип слёз из-за окна ... За глубиной туч темного неба Ранее, чем ты уже вспомнишь И подумаешь, как я скучаю , Скрою всю грусть.тишиной ... Может быть сердца стук угнетает И воздух из лёгких рвется волной Но ритм одной песни будет на память , Тех последних слов ветра холодов ... Пока не угаснет горизонт пламя Последнего огня без тебя , Багры унесут строки мгновенно Без следа раньше тепла ... P.s: Грусть неба скрывает больше чем мы думаем ...✨💫✨ 🎶 Where's My Love ~ SYML 🎶
39
4
3143
Все й одразу
Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.
84
2
4860