Не заламуй картинно руки
Володимир Мельник
Не заламуй картинно руки. Не погрожуй різати вени. На обличчя - не треба мУки. Це - фінал. Досить. Сходь зі сцени. Не чекай бурхливих овацій. І під ноги - не буде квітів. Ми самі серед цих декорацій, У холодному світлі софітів. Гільйотиною пада завіса, За іронією - кольору крові. Ти, насправді, хороша актриса У виставах палкої любові. Але я тобі більше не вірю. Залишаю залу порожньою. Грати не хочу й не вмію. Ти була тут лише подорожньою. 15.01.2022
2022-01-22 05:23:36
2
3
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (3)
просто веселка
Хороший вірш 🌟
Відповісти
2022-01-22 09:07:48
1
Володимир Мельник
@просто веселка дякую🙏
Відповісти
2022-01-22 10:14:36
1
Владислава Тріус
глибоко
Відповісти
2022-01-24 19:55:17
1
Інші вірші поета
Буває інколи всіх слів замало Я знову на самісінькім краю Спинилася лише на мить Червоні фірмові ромашки
Інші поети
Sallma890
@Sallma890
Схожі вірші
Всі
Твої долоні
Ай
Одного разу, я опинюся в твоему полоні, де назавжди сплетуться наші долоні, де у солодкому танці зійдуться дві долі, чиї серця закохаются з власної волі. Бо справжня любов – вона у свободі, вибір за вами: ви палкі чи холодні? А я немов танцую з тобою на льоді і з власноі волі віддаюся у твої долоні.
74
1
4010
"Ми усе подолаємо разом..."
Nadine Tikhonovitch
«Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем, І я не боюся поразки, Я не боюсь, що помрем!» А я чула і вірила щиро, Немов би п'ять років було, Я була неймовірно щаслива І такою не стану вже знов. І знаєш, коли мені складно, Я твої згадаю слова — Вони затримають слабкість, Запевнять мене, що жива... «Ми разом усе подолаєм! Мила, ти чуєш мене?» Я чую і знову чекаю, Що небо тебе поверне... І ось майже два роки Шукаю тебе — не знайшла, І, до смерті роблячи кроки, Я твої згадаю слова... І до сліз сон мене вразить, Де знову почую тебе: «Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем...»
52
3
1771