Я знову на самісінькім краю
Я знову на самісінькім краю, І знову учинив жахливі речі. Вже тричі душу прокляту мою Врятуй ще раз, зігрій тремтячі плечі. Я звісно знаю - ти мені не Бог. І я тобі хрестом не хочу бути. Але удвох, лише з тобою вдвох, Я можу хоч на мить про біль забути. Чи гідний я тебе? Звичайно ні. І ти мені ні крапельки не винна. Палаю я в пекельному вогні; А ти - свята, крилата, чиста, вільна. Мене ти рятувала вже не раз: Ловила, лікувала, плечі гріла. Нічого не просила, без образ Лишаючи частинку душі й тіла. І ось я знов ступаю на карниз. Крок уперед роблю, тебе гукаю. Ти точно чуєш, вихором летиш... А от чи встигнеш, поки що не знаю... 22.01.2022
2022-01-29 04:51:09
3
4
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (4)
Володимир Мельник
Відповісти
2022-01-30 00:22:09
Подобається
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Крик душі 🖤
Відповісти
2022-02-11 22:01:39
1
Володимир Мельник
@Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;) Якщо чесно - так. Починав писати про себе; далі пішла вже гра образами. Але емоція автобіографічна, про глибинний зміст знаю лише я.🤫
Відповісти
2022-02-11 22:11:21
1
Схожі вірші
Всі
Я і ніч
Поїзд падає в ніч. Це-останній ліхтар. Я і ніч. Віч-на-віч. То морозить. То жар. Ти вже, певно, заснув, Ти подушку обняв. Ти мене вже забув. В тебе тисячі справ Я від тиші глуха. Від мовчання німа. Я одна. Клич- не клич. Я і ніч. Віч-на-віч.
105
8
13186
Неловкость в улыбке рассвета
Застыли на окошке вечерние узоры И снова мокрый дождик под лёгкий ветерочек , Без красок сонный кофе под пару твоих строчек .. Меня лишь согревает тепло твоих улыбок , Что заглушает холод давно проникших смыслов , А завтра снова будет тяжёлый понедельник, Но знаю ,что с тобою не страшен даже вечен , На сердце оставляя хорошим настроеньем , Сначала начиная срок время скоротечен Лишь парой фраз в инете, Мне брошенных с приятным воскресеньем...
39
2
3240