Вірші
Всі
Герої не вмирають
Я знаю, що герої не вмирають,
Найкращих забирають небеса.
А за вікном, ще трішки, і - весна...
Тепер її вони оберігають.
Кров на снігу... Сердець червоні квіти
Розквітли у токсичному диму,
Щоб в світло переплавити пітьму,
Щоб ми жили... Тепер ми маєм право жити!
Біжать у небеса світла стежки,
Свідомість розриває "Плине кача"...
Сьогодні можна, хай душа поплаче,
І пломеніють у серцях свічки.
Звернусь до неба, стану на коліна:
"Пробачте, що ми вас не вберегли...
Спасибі... Ви таки змогли...
Тепер ми вільні і у нас є Україна!"
.
.
.
Героям Небесної Сотні
присвячується
🇺🇦
4
2
178
Здуру втрапив у твій капкан
Здуру втрапив у твій капкан.
Напоїла сніг тепла кров.
Знов естетикою рваних ран
Прикрашає музей свій любов.
Рани згубляться між множин
І подібних, і не таких.
Я лишУся один на один
З своїм болем, найменшим з лих.
Але я не здаюся в полон.
Відгризаю серце, як звір.
Залишаю слідом, як фон,
Завмираючий кардіопунктир.
31.01.2022
2
3
169
У мене в голові гуляє вітер
У мене в голові гуляє вітер,
У мене в голові все шкереберть.
Десятки тисяч слів, мільйони літер
Кружляють у танкУ, мов круговерть.
Я їх ловлю долонями чи ротом
Немов сніжинки; граюсь, як колись.
І запиваю яблучним компотом,
Із яблук тих, що літом налились.
А всі навколо дивляться й сміються:
"Ти якийсь дивний, не із цих світів..."
Я ж мовчки п'ю собі нектар із блюдця,
Кульбабовий, із сонячних полів.
І усміхаюся ледь-ледь собі під носа,
Бо ж ви не знаєте, а в мене є зірки.
Я назбирав їх вчора в травах-росах.
Їх назбивали туди, граючись, хмарки.
Ось зАйде сонце. Їх візьму з кишені,
Протру від пилу метушливих днів,
І в ніжнім світлі з зоряної жмені
Буду плести зі слів рядки віршів.
26.08.2021
2
0
183
