Відрізані від істини

Євген Мазурок

Чому? Чому ви всі такі? Нічого бачити і чути не можете ви всі. Забиті вуха і заклеєні зіниці Навколо істини літаючи . Чому я можу бачити і чути , А всі вони думають своїм. Думаєте ви праві? О ні. Ви ніколи не знали істини. Чому ви всі забиті своїм великим "Я". Хоч істина в десятки раз вас більша. Ви ніколи не хочете прийняти помилки свої , хоч знаєте що вони існують. Вам людям не важливо все чуже , бо ваше здається вам гарнішим. Ви готові змінити тему для розмови , яка може вам істину відкрити. Чому ви такі горді і вперті , як козли. Не можете нічого прийняти так як є. Ви думаєте , що раз ви старші , то мудріші. Чи раз багато знаєте , то розуму багато. А ні. Все не так як думаєте ВИ. Я відрікся від всіх цих ваших правил. Я можу істину відчуть на дотик. А не так як ви. Шукаючи її там , де тільки тінь її буває рідко. Всі ви думаєте , що ваша думка краща і правильніша. Ні. Всі ці ваші бажання і думки попіл який ви держите , бо це фенікс благородний. Але ж ні. Фенікс не буде повертатися в життя знаючи , що тут є такі не благородні люди. Він через смерть пізнає страх , ніж між людей буде він атракціоном. Ви відрізали себе від істини. І хочете створити , щось ідеальне. Один вже спробував . Тепер ми всі існуєм тут , як грішники позбуті раю на землі.

2020-03-21 06:39:19

5

0

Схожі вірші

Всі

La lune

Nadine Tikhonovitch

Quand les rues de la ville sont plus sombres, Quand la moitié de la planète dort, Quand les étoiles de rêve tombent, La lune me brille, la lune d'or. Je peux la regarder la nuit Et j'écris mes poèmes bizarres, Peut-être je suis folle ou stupide, Mais la lune me donne de l'espoir. Elle est froide, comme l'hiver, Elle est pâle, comme malade, Je peux là regarder les rivières Et parfois je vois les cascades. Elle est mystérieuse, magnifique, Satellite sombre de notre planète, Séduisante, heady et magique, L'ami fidèle pour tous les poètes. La lune, pourquoi tu es triste? La lune, je ne vois pas ton sourire, Dis moi ce qui te rend attriste, Dis moi ce qui te fais souffrir! La lune, tu es loin de moi, Il y a des kilomètres entre nous, Je rêve de toi de matin à soir, Je rêve et j'écris sur l'amour. Et je danse dans ta lumière, Mes idées sont tristes et drôles, J'aime tes yeux tendres, lunaires, Ils me disent que je suis folle. Mais, ma lune, tu es mon rêve, Tu es mon inspiration, ma lune, Mon souffle, tu m'aimes, j'espère, Parce que tu es mon amour!

49

14

1300

Все й одразу

Ай

Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.

84

2

4508