Під куполом неба (пісня)
Марі Жаго
Під куполом неба. Є людина в якій знайдеш щастя. Є будинок, де знайдеш свій дім. Під куполом неба. Головне, що в тебе є не вкрасти, Лиш в собі його знайди. Під куполом неба. Поглянь! Хмари, як великі кити, Пливуть так повільно. І я вірю, ти досягнеш мети, Твоя душа вільна. Під куполом неба. Кожен сам будує своє щастя І вирішує що в нім. Під куполом неба. Запитай якої трясці, Знов гориш наче в вогні. Під куполом неба. Поглянь! Хмари, як великі кити, Пливуть так повільно. І я вірю ти досягнеш мети! Твоя душа вільна. Під куполом неба. Руки до гори простягни, Відкрий своє серце. Під куполом неба. Всю красу навколо вбери, Частина тебе це.
2019-09-18 09:38:56
18
8
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (8)
Вікторія Тодавчич
Дуже гарний вірш ❤😁
Відповісти
2020-02-01 13:04:29
1
Марі Жаго
@Вікторія Тодавчич дякую☺️☺️🤗
Відповісти
2020-02-01 13:57:07
Подобається
Last_samurai
+++
Відповісти
2020-04-24 00:05:21
Подобається
Інші вірші поета
До мене приходив звір Не співаю Без тебе 7/21
Інші поети
Схожі вірші
Всі
Дівчинко
Ай
Рятувати старі ідеали немає жодного сенсу, все сведемо до творчості або дикого сексу. Зруйнуємо рамки моральних цінностей, напишимо сотні віршів і загубимось серед вічностей. Наш голос лунатиме і поза нашим життям. Дівчинко, просто тримай мене за руку і віддайся цим почуттям.
103
16
5164
Хай буде так
Юлія Богута
«And in my hour of darkness She is standing right in front of me Speaking words of wisdom, "Let it be"» Beatles - Let it be Хай буде так. Прийми своє життя. Прийми негоду, біль і в серці рану. Прийми свою не вічність, як буття. Прийми, що у людей на тебе інші плани. І не кричи, не плач, коли летиш із неба. Земля тверда. Це так. Реальна. Не м'яка. Живи та не шкодуй. Так було треба. Можливо не тобі. Комусь. Чиясь рука. Ти витримав. Стерпів. Усі пройшов дороги. Ти не зламався, ні. Ти просто біг не так. Ти просто падав. Просто вірив богу, І довіряв не тим. Кохав не так. Хай буде так. Прийми, що ти один І залишайся сильним, що б не було далі. Життя лиш мить, в яку стікає плин годин. Лиш зайчик сонячний, ребро медалі. Бо що б не було - ти не вічний, ні. І те що має тут коштовність, там - згорає. Ти помираєш тут. Зникаєш на війні. Та пам'ятай - у смерті щастя аж ніяк немає.
38
4
5670