Без тебе
Холодний вітер вірвався у мою оселю, Зав'яли квіти, як і раніше я вдивляються у стелю, Із рухом сонця змінюється тінь від абажуру... Я сподіваюсь знаєш, як по тобі я сумую. Я не раз говорив, що трохи дивакуватий, Ти сміялась завжди, казала таких багато. Скільки даремних слів! "Пробач" мені не сказати. Скільки зламаних душ, Тепер немає свята. Хлопці не плачуть, та чому так сльози стрімко ллються? Планували старість, обирарали кляту люстру. Ми поводитись як діти. Ти наче янголя з просоння. А що тепер? Сиджу один, на підвіконні. Я відкрию вікно, Вдихну свіже повітря, Уявлю, що ти знов поливаєш квіти. Ми літали у двох — Лишилось тільки пір'я. Небо хмариться, бо завтра твоє весілля. Я не знав, що любов то не дозвілля.
2020-02-01 14:17:00
23
3
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (3)
Марі Жаго
☺️ дякую❤
Відповісти
2020-02-01 17:04:38
Подобається
Uina Ku
Твой талант - создавать настроение)
Відповісти
2020-04-24 14:19:16
1
Марі Жаго
@Uina Ku ☺️☺️☺️ спасибо)
Відповісти
2020-04-24 14:40:52
1
Схожі вірші
Всі
Разве сложно сказать...
Много думать слов не хватит Лишь о ком то , кто не рядом Быть со всеми лишь открыткой , Согревая теплым взглядом Каждый день встречая солнце Словно первый луч спасенья Думаешь о всех моментах , Что всплывают вместе светом ... Или множество вопросов На каких нет не единого ответа , К тем , кто был однажды нужен, Став одним твоим мгновеньем Почему ж сейчас нам сложно .. Сказать искренне о чувствах , Как страдать мы все умеем ,, А признать ,что правда любим ? Может быть просто забыли .... Или стали явью сцен сомнений ? Разве сложно хоть глазами Сказать больше ,чем таить в себе ли... Надо больше лишь бояться , Не успеть сказать о главном ... На взаимность зря стараться Ждать когда уйдет шанс бремям ...
53
16
3344
Намалюю
Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.
52
13
2011