Без тебе
Холодний вітер вірвався у мою оселю,
Зав'яли квіти, як і раніше я вдивляються у стелю,
Із рухом сонця змінюється тінь
від абажуру...
Я сподіваюсь знаєш, як по тобі
я сумую.
Я не раз говорив, що трохи дивакуватий,
Ти сміялась завжди,
казала таких багато.
Скільки даремних слів!
"Пробач" мені не сказати.
Скільки зламаних душ,
Тепер немає свята.
Хлопці не плачуть, та чому так сльози стрімко ллються?
Планували старість, обирарали кляту люстру.
Ми поводитись як діти.
Ти наче янголя з просоння.
А що тепер? Сиджу один, на підвіконні.
Я відкрию вікно,
Вдихну свіже повітря,
Уявлю, що ти знов
поливаєш квіти.
Ми літали у двох —
Лишилось тільки пір'я.
Небо хмариться, бо
завтра твоє весілля.
Я не знав, що любов
то не дозвілля.
2020-02-01 14:17:00
23
3