Обрывки
Сижу на кухне, потягивая чай нервно. Я успокоюсь и прийду к тебе, наверно. Ты снова шутишь, бросаю взгляд гневно И снова слезы и на пределе нервы. А знаешь, раньше у Бога я просила силы, Чтоб дальше двигаться, Чтоб нас не заносило, А знаешь, я просила веры, да, видимо, слишком не смело. Теперь прошу тебя: укажи путь истинный, но ты стоишь ко мне спиной. Куда идти — не мыслю я.
2019-01-10 18:04:36
18
7
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (7)
Марі Жаго
так, коли я його читаю наче знову переживаю (вже й не пам'ятаю чому посварилися) це як вже не плачеш, але ще й досі збите дихання... і вже заспокоївся та досі тремтять руки.
Відповісти
2019-01-23 13:21:12
Подобається
Марі Жаго
@Meledi_Wait конечно лучше)
Відповісти
2019-03-17 08:41:02
1
Aile|
Только Бог не оставляет.
Відповісти
2019-04-17 12:09:26
1
Схожі вірші
Всі
Крапка
Коли я опинюся в твоєму полоні, це буде найсолодший кінець моєї історії. Це буде крапка на кар'єрі поета, ніяких почуттів вміщених на папері. Це буде найсолодший початок моєї любові – моє кохання ловитимеш у кожному слові, у кожному погляді, у кожному русі. Вірші не потрібні будуть, вони стануть безвкусні.
70
0
4265
Я тебе по-справжньому кохала...
Я тебе по-справжньому кохала... Так, неначе зовсім не жила. І тобі лиш серце відкривала, Я тебе кохала, як могла. Я тобі всю душу і все серце, Все віддам, ти тільки попроси. Я тебе кохатиму до смерті, Я з тобою навіки і завжди. Я тобі відкрию таємниці, Все, що маю — все віддам тобі. І поля, і чистії криниці, І прекрасний спів тих солов'їв. Я тебе по-справжньому кохала, Весь свій час, я віддала тобі. Я була наївною . Не знала, Що не брешуть тільки солов'ї.
42
15
2117