Тут
Ти кликала мене, Мов янгол у пітьмі. І крилечка малі Шепочуть, наче дні. Забули, хто ми є, Гадали у піснях, Який же наший шлях, І мапи на губах Лишали, ми палали У полум'ї емоцій, І було нам не досить Ми тут неначе гості Думок своїх сласних. Хотіли воювати, Довести все до страти, Вдягнути разом лаври, Побути в самоті. Забутися у мріях, Втонути вщент у вірі, Що наший цілий світ. Співати лиш про дні, Коли будемо разом, Прийде все як із часом, Коли засяє ранок... Прокляття як впаде Із крил твоїх блаженно, Ти здіймеш їх до неба, І більшого не треба. Й на кожне твоє "Де?" Кричатиму: "Ось тут Будемо ми, і чуть Про все, що є навкруг. А поки спи, кохана Нехай надія марна, Але це не омана, Що я з тобою. Тут"
2019-01-26 01:16:40
7
0
Схожі вірші
Всі
وردةٌ قبِيحة
و مَا الّذي يجعلُ مصطلحُ الوردة قبِيحة؟ -مَا الّذي تنتظرهُ من وردةٍ واجهت ريَاح عاتية ؛ وتُربة قَاحلة و بتلَاتٍ منهَا قَد ترَاخت أرضًا ، مَا الّذي ستصبحهُ برأيك؟
55
10
2723
Намалюю
Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.
52
13
1992