Терези

Man Vi

Терези такі цікаві Без металу без маси і ваги Одні полони гір сумнівів нахили круті Хоботи слонів Крізь які проходять на шалених швидкостях страхи Грають у Формулу-1 І вибирай а чи швидкіть чи дороги шлях чи може є ще третій рай І третій ангел на плечах? Роздуми то також терези чи то лиш шаль На яку складаюється усе "Я" Розпадається на гирі Щоб досягти рівноваги Усіх шаль Не важливо скільки Їх І не важливо Де і чого більше Задумайся Яка ближче до тебе І здіймається На твою висоту Адже не кожен її любить Так само як солодке Але не варт У підземелля опускатись Чортзна якая трясця Чигає за кутами Обрамлених Побитих Дзеркал Знайди своє відображення І не загубися У чужих Навіть якщо У них коштовніша рама. Як відомо філософський камінь ще ніхто не знайшов Можливо через те Що ніхто не знає Його вигляду А раптом він у тебе Хапай!

2018-07-06 21:23:57

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (9)

Вікторія Прохоренко

Бажаю вам успіху і творчої наснаги!!!

Відповісти

2018-07-08 18:14:36

Подобається

Man Vi

@Вікторія Прохоренко Навзаєм! 😉😉😉

Відповісти

2018-07-08 18:15:00

Подобається

Вікторія Прохоренко

@Man Vi щиро дякую вам!

Відповісти

2018-07-08 18:16:51

Подобається

Інші вірші поета

#мої_демони Роз до ріжжя Не рвіться ви, життя нитки Зламаний годинник

Інші поети

леся маркiв

@lesia_vikram

Ail

@ail_bookworm

Ann Hensel

@d0ntvv0rry

Схожі вірші

Всі

Впізнай себе...

Вікторія Тодавчич

Впізнай себе в моїх словах , Що виливаються в пісні. Ти знову є в моїх віршах . Я їх присвячую тобі. Всі погляди твої ласкаві, Я все змалюю у віршах. Тихенько ,щоб вони не знали До тебе я прийду у снах. Коли у дзеркало поглянеш А там побачиш лиш мене. Знов вірші всі мої згадаеш, І знов впізнаеш там себе. І в день Святого Валентина, Ми стали друзями с тобою. Нехай зупинится хвилина, Я розлучилася з журбою....

1510

Все й одразу

Ай

Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.

3874