Острів самотньої душі
Вірш написан у співавторстві з генієм, під ніком @sap_fire Приблизно два дні тому Я зрозумів, що бажаю від цього життя - Я обрав для себе мету. І зараз літак везе мене у невідомі місця. Мій шлях був довгим. Серце хотіло тиші, душа - змін. Я відчув цей поклик, Вийшов за межі "звичного", приборкав сплін. Ось вже поряд - самотність моя, То царство душі, спокій моїм відчуттям. Нарешті опинився я сам. Більше жодних людей, і ніяких соціальних ран... Все пронизано тишею. Незвіданий острів дарує спокій. Віднайшов себе справжнього, Зцілив свою душу від полум'яних мрій. Я сиджу на пірсі, все сам Навіть птахи ті чудові, тропічні Не відривають мене від загоєння давніх травм. І тільки хвиля тихенько шепоче мені: - Поринь у глибини себе, віднайди Музику серця свого в цій тиші. Вийди за рамки минулого, залиш сни. Не зупиняйся ніколи - то смерть для душі.
2023-08-03 09:00:12
4
4
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (4)
Хонна
@Сандра Мей ахпх, дякую тобі🙃
Відповісти
2023-08-03 09:05:31
1
Lexa T Kuro
@Сандра Мей Сандра, дякую тобі, моя Зірочка🙏🤗
Відповісти
2023-08-03 09:11:43
1
Lexa T Kuro
ДЯКУЮ тобі за натхнення 🙏🤗 Це була дуже цікава подорож 👍😉🔥 За "генія" - дякую, але то занадто 😁, я той ще "геній"😉😁😁😁 Нових натхнень та цікавих ідей!😉😘🤗
Відповісти
2023-08-03 09:15:59
Подобається
Схожі вірші
Всі
Закат декабря
В сердце бьёт в бешенстве пульс, Остановить его нечем й боюсь В груди разгорается тёплый огонь , Что пламенем рушит спокойствие й фантазии снов... В личном пространстве сшибает мосты, Наши глубины сжимая в пути Стали с личной ближе наш мир, Вера в чувство пораждая искры Воля свободы кречит только внутри, Больше не сможет затронуть мыслей синевы, Небо в далёком закате зовёт за собой, Где можно побыть с тишиной лишь одной ... Не стоит тревожить прекрасный момент , Тебя не хватает очень со всем В рассвете остался твой запах кофе с утра, Грусть поглотила весь разум струна, Под холод оттенка вновь декабря , Узоры яркого солнца с собой уводя ...
35
4
1696
Моє диво
А на дворі лив дощ мов із відра, Гуляючи по вулиці рідненькій. Побачила в болоті кошеня, На мене так дивилося сумненько. Чомусь у серці так затріпотіло, Подумала забрати в дім собі, Дістала з бруду, воно муркотіло, Співаючи дорогою пісні. Ось так у мене і з'явилось диво, Мій друг пухнастий, любе кошеня. Історія насправді ця правдива, А на дворі лив дощ, мов із відра... *** У співавторстві з прекрасною Вікторією Тодавчич https://www.surgebook.com/_victoria_todavchich_ За допомогою проекту https://www.surgebook.com/weird_owl/book/proekt-pishem-sovmestno
46
5
1432