Острів самотньої душі
Вірш написан у співавторстві з генієм, під ніком @sap_fire Приблизно два дні тому Я зрозумів, що бажаю від цього життя - Я обрав для себе мету. І зараз літак везе мене у невідомі місця. Мій шлях був довгим. Серце хотіло тиші, душа - змін. Я відчув цей поклик, Вийшов за межі "звичного", приборкав сплін. Ось вже поряд - самотність моя, То царство душі, спокій моїм відчуттям. Нарешті опинився я сам. Більше жодних людей, і ніяких соціальних ран... Все пронизано тишею. Незвіданий острів дарує спокій. Віднайшов себе справжнього, Зцілив свою душу від полум'яних мрій. Я сиджу на пірсі, все сам Навіть птахи ті чудові, тропічні Не відривають мене від загоєння давніх травм. І тільки хвиля тихенько шепоче мені: - Поринь у глибини себе, віднайди Музику серця свого в цій тиші. Вийди за рамки минулого, залиш сни. Не зупиняйся ніколи - то смерть для душі.
2023-08-03 09:00:12
4
4
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (4)
Хонна
@Сандра Мей ахпх, дякую тобі🙃
Відповісти
2023-08-03 09:05:31
1
Lexa T Kuro
@Сандра Мей Сандра, дякую тобі, моя Зірочка🙏🤗
Відповісти
2023-08-03 09:11:43
1
Lexa T Kuro
ДЯКУЮ тобі за натхнення 🙏🤗 Це була дуже цікава подорож 👍😉🔥 За "генія" - дякую, але то занадто 😁, я той ще "геній"😉😁😁😁 Нових натхнень та цікавих ідей!😉😘🤗
Відповісти
2023-08-03 09:15:59
Подобається
Схожі вірші
Всі
"Я буду помнить"
Я буду помнить о тебе , Когда минутой будет гнусно И одиноко грянет в след Дождь смыв порою мои чувства Я буду помнить о тебе , Когда нагрянет новый вечер И ветер заберёт себе Мои увечены надежды . Я буду помнить, тот момент, Когда тебя со мной не стало Оставив только мокрый цент С того ,что в сердце потеряла Я буду помнить твой уход , Да может быть, тогда слезами Теперь совсем под тихий сон Обняв подушку крепко швами .
43
7
2754
Разве сложно сказать...
Много думать слов не хватит Лишь о ком то , кто не рядом Быть со всеми лишь открыткой , Согревая теплым взглядом Каждый день встречая солнце Словно первый луч спасенья Думаешь о всех моментах , Что всплывают вместе светом ... Или множество вопросов На каких нет не единого ответа , К тем , кто был однажды нужен, Став одним твоим мгновеньем Почему ж сейчас нам сложно .. Сказать искренне о чувствах , Как страдать мы все умеем ,, А признать ,что правда любим ? Может быть просто забыли .... Или стали явью сцен сомнений ? Разве сложно хоть глазами Сказать больше ,чем таить в себе ли... Надо больше лишь бояться , Не успеть сказать о главном ... На взаимность зря стараться Ждать когда уйдет шанс бремям ...
53
16
4234