Один з безкінечності
Музика б'є мені в уха Вона біль мого серця все глушить Вона закриває мене від світу всього. Я не чую його, тож не існує його. Лице моє сховано під чорною маскою. Не треба, щоб люди всі бачили Що коїться з тим, хто під нею. Музика загоює мої рані душевні. Хоча від кого ховаюсь весь час я? Всім начхати на мене. Кожен зайнят чимось своїм. Кожен думає тільки про себе І я тільки один. з багатьох, з безкінечності.
2023-08-14 14:28:55
4
4
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (4)
Lexa T Kuro
Всі ми малюнки одного полотна. І кожен пазлик на своєму місці. У Всесвіту на має помилок, в нього на всіх свої плани. І ось тепер уяви, що можно бути не самотнім в своїй самотності, бо поряд такі ж самотні в своїй самотності люди. Тобто полотно складається з пазликів - самотніх людей, але все це багатобарвний малюнок) І всі саме цим і поєднані. Складно?) Але як цікаво, правда?) А як бути далі кожен вирішує сам - чи слухати музику на самоті, чи поділитися цією музикою з кимось😉 Але це вже інша історія😉🤗☀️ Бачиш, я знов своє побачила))) Класний вірш! Знов думати заставив)👍👏🔥☀️
Відповісти
2023-08-16 07:04:35
1
Хонна
@Lexa T Kuro люблю змушувати людей думати;) самотні в своєї самотності по факту не самотні. Цікава фраза, я запишу її кудись собі)
Відповісти
2023-08-16 07:06:09
1
Lexa T Kuro
@Хонна І я люблю думаючих людей😉 І тих, хто не застрягає в собі, а мандрує цікавим шляхом розвитку). Бо завжди є чому навчатися в цьому цікавому та дивному світі 😉☀️
Відповісти
2023-08-16 07:16:38
Подобається
Схожі вірші
Всі
Мої слова
Мої слова нічого не варті, але я більше нічого не вмію, Лише нестерпно кохати те, що згодом вб'є усі мої квіти. Те, що загубить мене і все, що я маю, викличе аритмію, Але віддам усього себе й обіцяю, що не буду жаліти. Бо завжди волів проміняти комфорт на більш вартісні речі. Запам'ятав назавжди: жалість до себе породжує лише порожнечу, Якщо життя чогось і навчило, то плести лише проти течії. Мої слова нічого не варті, але лунатимуть в тебе під вечір.
85
0
5000
"Письмо ушедших дней"
Привет , мой милый друг Забыл ли ты, как долго не писала , Прости ,но я хотела отпустить Всю слабостью ,что в себе искала . И может ты проник Моим письмом до дрожи Забыл ли мой дневник , Увиденный стихами одинокой ночи ... Об памяти прошедших дней , Ты не увидишь ни души порока Лишь слабый шепот чувств Уложенных строками тонко . Немой вопрос в глазах Оставлю с времям на последок Легонько холодом касаний уходя , Чтоб не запомнил запах пепла.
43
17
2768