Цвинтар добра
Хонна
Ніч. Темрява. Ніде ні звуку Заходиш і простягаєш в невідоме руку Ти хочеш знати більше Адже не віриш в світову багнюку Торкаєшся вологого хладного каменя Проводиш рукою по літерах: «Цвинтар добра», - там написано: «З минулого й до майбутнього дня» Руки тремтять, з очей полились сльози Знайшов місцину попри всі погрози Не вистачить ніякої прози Щоб записати всі метаморфози Можливо і сонце скоро підійметься. Може, і стане довкола світло. Але тут, на цьому цвинтарі, Завжди буде туманно і тихо. Що ж особливого такого У цьому цвинтарі добра? Та все насправді просто Це є єдине місце де відчуєш ти, хоч крапельку тепла Вірш написан у співавторстві з https://www.tiktok.com/@soulspn?_t=8fluGYwd3Be&_r=1
2023-09-17 19:15:59
4
1
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (1)
Lexa T Kuro
Не було би так сумно, якщо б правдою не було... Мені сподобався вірш. Якраз до мого настрою зараз. Як ти гадаєш, чому зараз добро не цінується? Чому його за слабкість вважають...?
Відповісти
2023-09-18 15:40:47
Подобається
Інші вірші поета
Ἄνιβις (Анубіс) Незмінне життя θάνατος (Смерть) Одноманіття
Інші поети
Керол
@Carol_Lane
Lincevskaia_16_17
@Lincevskaia_16_17
secret
@secretnoclue
Схожі вірші
Всі
Я граю лише уві снах...
Nadine Tikhonovitch
Я граю лише уві снах, Гітару, мов тебе, обіймаю, І пісня стара на вустах, Що в серці болем лунає. Я граю лише уві снах, Мелодію, давно що забута, І печаль в блакитних очах — Мій жах і муза, мій смуток. Я граю лише для тебе, Хоч знаю, що плід ти уяви, І біль губить нестерпний — Я гину, а пісня лунає... Я граю мелодію ніжну Та бігти хочеться геть, Як чую солодку я пісню: Вона нагадає про смерть... Бо вона серце зворушить І змусить згадати тебе, Ну нащо грати я мушу І палати мертвим вогнем? Поховавши, я присяглася, Що забута гітара — ось так, Бо пісня для тебе лилася... Я граю лише уві снах...
131
26
4917
Тарантела (Вибір Редакції)
Фαйղα Եօթթí #AР #FN
І ніжний спомин серця оживився В нестримнім танці тіла — тарантели, Коли тебе відносить в зовсім інші Світи буття — яскраві й небуденні. Коли душа вогнями іржавіє, Кричить до тебе екстраординарним Неспинним рухом палкої стихії! Чому стоїш? Хутчіш в танок за нами! Бо тут тебе почують навіть боги, Суворі стержні правди на планеті. Танцюй-співай у дивній насолоді, Бо то є радість в ритмі тарантели!... Твоє ж життя невічне, зголосися? В мовчанні втопиш душу і печалі? Чи може разом з нами наймиліше Відкинеш маску сорому й кайдани? *** Переклад в коментарях 🔽🔽🔽
44
34
8309