Проснувшись потрібно було збиратись на роботу. Працювати у бібліотеці одночасно було й почестю і зневагою. З одної сторони це була безпечна робота зі стабільним заробітком, а також давала чималий запас знань та можливість світлого майбутнього. З іншої сторони - робота авантюриста, яка могла інколи давати заробіток, як цілий рік у бібліотеці.

Але йому сподобалось працювати з книгами. його батько теж працював у бібліотеці. Саме тому він змалечку був там і перечитав велику кількість книг. А коли досягнув робочого віку - теж відправився працювати з книгами. Завдяки тому що він умів не тільки читати, але й вже знав розташування книг - він легко обійшов людей, які теж хотіли там працювати.

Пройшовши охорону та вісім колон перед входом - перед ним відчинились двері бібліотеки. точніше він сам їх собі відкрив, але завжди було відчуття, що всі книги чекають на його повернення і немов самі хочуть відкрити для відвідувачів двері.

- Кларк. Ти сьогодні рано.

- Так, пане Норех.

- Тоді відправляйся за накидкою бібліотекаря та очікуй відвідувачів.

- Так.

- І ще одне, мені сьогодні потрібно відійти в будівлю магів, тому за головного буде другий бібліотекар.

- Так.

- Передай цю інформацію іншим. Не забудь. І те що мене не буде - не означає що ви можете бути лінивими!

- Так, пане Норех.

- Так, пане Норех.

Збоку підійшов ще один з бібліотекарів й вони одночасно відповіли Нореху. Задоволено похитваши головою, головний бібліотекар, або як його ще називали "Перший" покинув будівлю - зникнувши за головними дверима.

Кілька секунд постоявши вони почали готуватись до відкриття. Поступово підійшли інші працівники. Другий, який прийшов у точно такій же годині як завжди, відправив Кларка на закритий для відвідувачів поверх. В нього склалось відчуття, що його трохи зневажають, але він послухався та направився в цей відділ. Там його завданням було поприбирати та поправити всі книги, щоб вони стояли рівненько.

Пообідавши він продовжив працювати. Це був одночасно маленький відділ, але одночасно з тим стелажі книг були створені немов для ускладнення роботи. Вони були з величезною кількістю різблень та декоративних прикрас. Навіть не так. Бібліотечні полиці були на цьому поверсі витворами мистецтва - оздобленні статуетками та різноманітними різьбленням. В деяких місцях були й руни, але чи це була прикраса чи справжні частинки магічного зачарування - Кларку було невідомо.

За кілька годин до завершення робочого дня - він нарешті завершив. Повільно йдучи він оглядався у пошуку незавершеної роботи. І, раптом, він помітив як щось почало світитись. Це пробивалось крізь замкнені двері. Але за ними точно щось випромінювало сяйво.

Розуміючи що не може їх відчинити, а там могла виникнути пожежа - він побіг за другим бібліотекарем, але виявилось що повернувшись пан Норех.

На щастя той просто попросив відвести до місця пожежі. Піднявшись на закритий для відвідувачів поверх - вони помітили що сяйво стало сильнішим. Підійшовши до дверей з незадоволеним цоканням, пан Норех, витягнув золотий ключ та відчинив двері.

Там, усі стіни були викладені камінням - на яких були нанесені руни. Всі нанесені символи на каменях слабко світилось. Але це не було джерело сяйва.

В самому центрі кімнати на пєдисталі стояла книга. Точніше це були кілька грубих табличок з'єднаних за допомогою металічних кілець. І саме створювало сильне сяйво. І ця книга немов манила до себе щоб її прочитали.