Передмова
Пролог
Кинджал пам'яті
Моє оголошення
Двері гільдії ..... відчиненні завжди?!
Бібліотека
Лісова дорога
Селище Кам'яне сердце
Кам'яний міст
Нічне багаття
Нічне небо
Це викрадення?
Думки
Вістря
Нічне місто
Робота в бібліотеці
Паніка
Нова інформація
Мій улюблений......ринок
"Бере Аза Бала"
Бойовий посох
Тепло
Знову дорога
Сонячні ванни
Хіке Кє
Повернення
Епілог
Доповнення 1. Металічна коробка пам'яті
Лісова дорога

Лісова дорога це дивовижне місце. Обережно витрамбована, вона яскраво контрастує з лісом – наповненим чагарниками, хащами, різними рослинами та деревами. І хоча це все не було акуратно посаджено людиною, але це якраз створювало чарівну атмосферу – коли вітер природнім шляхом появляться з різних сторін та під різними кутами. А якщо згадати про лісових тварин, то разом із вітром вони створюють неймовірну атмосферу лісової пісні, яка заспокоює та немов заставляє відійти від просто існування та розчинитись у лісі, відчуваючи рухи листя, гілля та самих стовбурів. Легке тріскотіння старих дерев добавляє нотки, які приємно шкребуть не тільки слух, але й душу. Далеке та близьке щебетання пташок добавляє яскраві барви, а різноманітність видів - добавляє фарби на гігантське полотно створюючи не просто суміш різних кольорів – це створює чудову картинку в якій хочеться залишитися якнайдовше.

Таша йшла спокійно поруч з Хаятом. Вони направлялись виконувати одночасно завдання гільдії та відвідати колишнього викладача школи де він навчався.

Вона немов злилась з лісом. Легкий вітерець зачіпав її волосся й воно неслухняно зачіпало то носик, то щоку. Але ці повітряні хвилі були приємні. Їй було завжди комфортно у лісі, але зараз це перейшло на якийсь новий рівень. Вона милувалась оточенням – деревами, кущами, колодами старих дерев покритими мохом та грибами, рослинами. І квітами. Їй захотілось зробити собі віночок, такий, як колись робила разом зі свою сестрою.

Вона якось напівсвідомо направила дві руки до своєї голови. І в цей момент відчула, що щось опинилось на її голові. Вона акуратно зняла те що там опинилось. Це був акуратний віночок у якому рівномірно були й квіти й листочки. Зелене світіння на кінчиках її пальців повільно згасало.

Таша, все ще підсвідомо йдучи слідом за Хаятом зрозуміла – вперше за одинадцять років вона зуміла використати ману. І не просто використати, а ще й створити чи використати заклинання, яке ніколи раніше не бачила й не чула. Одягнувши віночок назад вона поспішила за своїм компаньоном.

На підході до селища вони обговорили нове вміння Таші. Так як їм було невідомо що це магія, вони вирішили після повернення відвідати бібліотеку для пошуку інформації. 

© Liumento Люменто,
книга «АВАНТЮРИСТИ ЗІ КХВАРНИ "Троє з половиною"».
Селище Кам'яне сердце
Коментарі