Оминаючи провалля компанія дійшла до гори. Це не було несподіванкою, адже було відмічено на карті. Оминувши її - вони мали потрапити в селище Вістря. Ехо розповів що сам прибув з селища індіанців, але чому вирушив у подорож - ні разу не згадав.
Це звісно могло викликати підозри, але у Таші була здогадка, що це скоріш за все може бути якась не дуже приємна історія з минулого й краще не згадувати - а якщо буде потрібно то може й сам розкаже. Хаят теж не запитувався, але, мабуть, він думав так само.
Дівчина йшла слідом за двома чоловіками, а позаду йшов голем. Хоча це тривало недовго. В якийсь момент їй було важко йти і вона просто сиділа на плечі голема, якому були під силу значно важкі вантажі. Це сталось тому, що її компаньйони помітили виснаження, а Ехо запропонував пересування на големі. Хаят це підтримав і зараз склалась така ситуація, коли вона виконувала роль талісману.
Дивлячись на свої руки вони згадувала як вдалось зцілити серйозну рану. Таша спробувала знову використотати навичку регенерації. Це було базове вміння друїда. Й хоча його називали базовим - це було надзвичайно сильна магія. Залежно від навичок - це могло відновлювати ціле дерево, а в дитинстві чула історію про відновлення рослинності у пустелі.
Згадуючи це - вона все ж помітила зелену енергію мани, яка на привалась на голема, ледь помітно огорнула та поглинулась ним. Це виглядало так, як і у дитинстві - коли старші друїди використовували вміння. Але вона ніколи не чула, щоб регенерацію використовували на големах.
В цей самий час Хаят з Ехо йшли попереду, а інколи й обговорювали, майбутні плани. І як було почуто мимовільно Ташею - вони домовились об'єднатись в групу.
І так ця компанія у свої роздумах добралась невиличкого укріплення з вежею.