Завдання, яке вони виконали разом, допомогло підняти «рівень цінності» Таші. У всіх гільдіях існувала одна системи, незважаючи чи ви були в центрі материка чи на якомусь маленькому острові посеред океану. І, незважаючи на деякі дрібниці, всі охоче користувались цією системою та залишили спробу придумати щось нове.

Таша задумалась. Командою рахувалась група від трьох людей та більше. А одноразово виконане завдання ніяк не змінить рейтинг.

- Тташа!

Вона повернулась. Там повільно підходив Хаят. Вчора вони домовились зустрітись біля бібліотеки, але вона так переживала, що прийшла надто рано.

- Ти щось раніше прийшла.

- Просто боялась заблукати та запізнитись.

- Дарма хвилювалась. Ми ж домовились піти разом у бібліотеку. Звісно тебе зачекав би.

У них одночасно виникла посмішка й вони направились у сторону входу.

Вхід у бібліотеку буч через ряд зі восьми колон, по чотири з кожної сторони. Кожну колону могли «обняти» лише кілька людей разом – коли їхні руки будуть максимально розтягнуті у сторони. Доріжка в бібліотеку була по центрі й з двох сторін відвідувачів оточували колони. На поверхні кожної було різне гравіювання. На передніх двох колонах були нанесено велику кількість рун захисту – які складались у вигляді щита. Єдиною відмінністю було карбування самого низу – з одної сторони це був меч, а з іншої щит. Як пояснював учитель дітям, які саме прийшли на екскурсію в бібліотеку, меч та щит також являється рунами, але дуже складними й сильними. Одночасно з цим перші дві колони являлись тими хто отримує найбільшу шкоду, якщо хтось би вирішив напасти на цю будівлю.

Наступні чотири колони були присвяченні чотирьом порам року – зима, весна, літо та осінь. Вона одночасно являлись надзвичайною декорацією-демонстрацією кожної пори року – малюнок на яких виконують за допомогою маленьких рун. Довкола кожної колони літали невеликі частинки – їх випромінювала сама колона, адже в середині знаходились магічні камені.

Найбільше вразила колона весни, довкола якої літали напівпрозорі метелики з мани. Осінню колону оточувало листя, довкола зимової - кружляли сніжинки, а літня демонструвала відвідувачам малесенькі літаючі соняшники. Від кожної колони Таша відчувала щось схоже на духовне підняття і вона думала, що це мабуть пов'язано з її зеленою маною.

Хаят і Таша повільно йшли повз колони, одночасно насолоджуючись. Хоча в бібліотеку можна було потрапити спокійно, але потрібно було заздалегідь отримати дозвіл на вхід у район досліджень, де і знаходилась будівля. Дозволи вони вже показали при переході між містом та цією відгородженою ділянкою, але далеко не ховали, адже при вході могли ще раз перевіряти.

Проходячи останні дві колони вони немов відчули холод. Колони були просто відшліфовані, без будь яких рун, але їх оточувало поле з мани, яке було помітно всім. Це тривало лише секунду й, у наступну мить, вони відчували звичну до того моменту температуру.

Бібліотека зустрічала відвідувачів темно коричнивим килимом, без візерунків, на краях якого знаходяться білі лінії, які одночасно не підходили до цього килима, але чітко демонстрували куди не слід повертати відвідувачам та якого шляху слід дотримуватись. Температура була настільки комфортною, що виникали думки про мага стихій, який десь заховавшись накладав заклинання на кожного відвідувача.

Хаят й Таша підійшли до центральної стійки, де і отримали додаткову інформацію. Хаят направився до кабінетів адміністрації, пам'ятаючи про про прохання учителя. Таша ж відправилась у секцію де були книги «зеленої тематики», туди входили не тільки знання магії, але й про лікарські трави.

За не дуже довгої відсутності нового напарника, вона все ж встигла почерпнути нові знання. Хаят, який теж приєднався згодом, зацікавився книгою яка описувала техніку з назвою «Листові сходи». Там вони й просиділи майже до закриття бібліотеки. Після чого відправились у парк, де можна було не тільки поїсти, але й обговорити наступні плани на завдання.