Вірші
Нотатки
***
Підійди до мене тихо, з-за спини.
І руками своїми очі мені затули.
А я спробую вгадати, що це ти.
Та потім просто обніми...
***
А ти прийди до мене, подзвони
Та на яву ти це зроби, а не вві сні.
Чого мене останнім часом крутить?
Мене наповнюють думки, іти не хочуть.
Щось відбувається навколо нас
Потрібно зачекати, потрібен час.
2
0
11
Напиши...
Тобі б я написала,
Та боюсь дарма...
І ти мені відпишеш,
Та чи хочу цього я...
Скоріше б я хотіла,
Щоб сам мене згадав.
Про мене думка, щоб тебе зігріла
І в листі про це ти написав.
Та годі. Напиши, що ти живий,
Хоч іноді про це кажи.
2
0
10
Колись вона тебе кохала
Колись вона тебе кохала.
Вона трусилась над тобою,
А ти гуляв на ліво і на право.
І не зважав як завдавав їй болю.
Вона сльозами умивалась,
Коли ти з іншой обіймався.
Вона з дітьми займалась,
А ти з іншою кохався.
Вона ковтала сльози і тЕбе обіймала.
Вона ховала біль, вона тебЕ прощала.
Цього всього ти не помічав.
І зневажав її, і далі ти гуляв.
Вона здалась...
Терпець її урвавсь.
Без тебе краще їй тепер.
Вона пішла, залишила тебе.
А ти тепер кусаєш лікті.
Ти сам з собою у конфлікті.
Не розумієш ніяких ти ознак,
Чому все склалось саме так.
Вона пішла...
І тут твоя є лиш вина.
Тепер страждати черга вже твоя.
Тепер ти- це як колись вона...
2
0
141
А ось вона- та чупакабра
Дивились телевізор ми, новини.
Чупакабра завелася в Україні.
Вбивала, крала, на шматки все розривала.
І всі боялися її, хоч би в дім ні до кого не попала.
Та як же виглядає зараза та страшна?
Ніхто ж її не бачив, не знав яка вона.
Зловить ніхто не може,
Мов супер-звір непереможний.
Та ось вона- та чупакабра!
То путінськая морда і його рашка.
Куди якійсь тварині братись?
Так агресивно руйнувати і знущатись?
Чупакабра то не є тварина,
Чупакабра, то путінська гидяча грива.
2
0
171
А ми малі були...
А ми малі були
І іграшками грались.
Тепер дорослі ми,
Дитинство забувалось.
А ми малі були
І ми тоді не знали...
Тепер дорослі ми,
І умиваємось сльозами.
А ми малі були
Цукерки їли І сміялись.
Тепер дорослі ми
Про мирний день забулись.
А ми малі були,
Відповідальності не мали.
Тепер дорослі ми
І звести не можемо кінці з кінцями.
А ми малі буди,
Дитинство було в мирі.
Тепер дослі ми
І на яву ці страшні війни
Я хочу бестурботного дитинства для дітей своїх!
Я хочу миру, не боятися за них!
Я хочу, щоб не зламалась їхня віра в краще!
Я хочу, щоб ми прокинулися вранці,
А в телефоні пам'ять, щоб була забита
Від новин, що вже мир- закінчилась війна!
2
0
147
???
День перший
Я від тебе вісточку чекаю.
Чи був в мережі - поглядаю...
Хоча-б два слова напиши-
"Живий, здоровий, як завжди "
День четвертий
І знов "привіт" і знов "як справи? "
Думки тебе не покидали.
Це схоже на порив
Спочатку стримуєш себе,
А потім БАХ- емоціям ти шлях відкрив.
День п'ятий
Ти ніби в ейфорії зараз
Тебе окутує печаль?
В душі любов твоя не склалась?
Ти ніби крутишся, як та спіраль...
Ти хочеш мною залатати всі дірки?
Заповнити всю порожнечу?
Окей. Нехай засвітять для тебе зіркИ.
Нехай влаштують тобі втечу.
Від твого болю, жалю і біди.
Я буду поряд і подам тобі води.
Я буду завжди поруч, до поки хочеш ти...
3
0
114
Які твої думки?
Ти проглядаєш наше листування?
А зустріч нашу згадуєш?
В твоїх думках я не остання.
Мене за цінність ти приймаєш.
Та дивно-часто ти зникаєш...
А час від часу знов: "Привіт."
Ти ніби мене й уникаєш
І в той же час говориш: "Ти мій світ."
Один для одного ми не чужі
І в той же час ми нарізно.
В обох, у кожного ми є в душі.
Минуле просто згадуємо ніжно.
І всеж ти проглядаєш наше листування?
А зустріч нашу згадуєш?
4
0
205
Хіба ми думали...
Дивись, які на фото ми щасливі))
Хіба ми думали тоді, гадали?
Що клята рашка нападе,
Що спокою не буде в нас ніде..?
Що таке війна? Ми лиш зі слів це знали
І каву мирно попивали...
Вертайсь з війни живим!
Скоріше з перемогою!
Будь сильним ти і впевненим.
Я подумки тебе підтримаю.
Можливо ще колись зустрінемось.
Та буде більше часу для розмов.
Новинами своїми ми поділимось
І жити будем в мирній Україні знов.
5
0
224
Таки зустрілись)))
А я пророчила? Казала?
Яка ж приємна була кава))
Та часу жаль не вистача...
Стільки спитать, сказать хотіла я.
Та всеж приємно, тепло на душі.
Але так сумно, що змінився ти...
Бо с*ка ця війна дістала!
Хвилюватися за тебе ще більше стала...
А все ж не вперше я вгадала.
Всі наші зустрічі- я пророкувала.
3
0
221
Дякую
Я дякую тобі й таким як ти
За те, що каву вранці можу випити.
По місту вільно я ходжу,
В беспеці сЕбе відчуваю.
Тобі бажаю і таким як ти
Повернення скорішого додому,
Скоріше рашку нам перемогти
І вам з близькими зустрітись знову.
1
0
153
Як є
Мене завжди від тебе городили.
Я крадькома їх всіх дурила.
Не слухала нікого, не по їхньому робила.
А мені все говорили:"Ти що, здуріла?"
Тепер же не мовчу я-
Кажу як є- сповна.
Не соромлюся душі своєї я.
Від чужої думки я звільнена.
І для тебе завжди не буду я чужа.
Я знаю, так відчуває душа моя.
4
0
136
Чому розлучений?
Чому розлучений?
Невже так не любив?
Тоді чому весь час терпів?
Чому такий засмучений?
Чому все на показ?
Щоб хто побачив? Я?
Чого тоді мовчиш весь час?
Ти хтів колись, щоб я була твоя...
Тепер ти сам, на самоті...
Написав хочаби два рядки.
Я завжди відповім.
Листам твоїм...
А може я себе накручую?
І може статус не для мене той.
Для кого ж хвалишся розлукою?
Чи розкажеш ти, поділишся зі мной?
5
0
181
Зустріч
-Привіт- привіталася вона.
-Привіт- він відповів їй.
Стоять один на проти одного, зблизька.
Щоб обійняти, руки він розвів.
І обнялись. Так міцно, щиро.
І так зігріло душу й тіло.
Чи то від щастя, що зустрілись,
Чи то від того, що не бачились давно.
Випили по кружці кави.
Про минуле все згадали...
Говорили не вгамовно.
Дивились у очі довго-довго.
- Як дружина, діти? Ти вже кохаєш?
Адже на фото- щасливі разом.
- Ні. Не зміг. Ти ж знаєш...
Одну любив, а дружину поважаю.
- А ти? Кохаєш чоловіка?
- Так. Звичайно.
І кохатиму його до віку.
Він видихнув повітря безнадійно.
- Ти ТУТ у мене, пам'ятай.-
Він показав у область серця.
- Щасти тобі і прощавай.
Посмішка зійшла з його обличчя.
І знову розійшлись дороги.
І кожен думав про своє.
Та все ж побачились і добре.
Ніяк їх доля не залишить, не мине.
9
0
217
Вже крик душі
То нелюди і виродки!
Вони народжують собі подібних.
Немає там людей нормальних.
То взагалі не люди.
На планеті великий апендикс.
Чорна пляма. Як її здихатись?
Брати? Ніколи ми їми і не були!
Ми різні. Ми люди, а вони - ні!
Ми мріємо рости і розвиватись,
А вони вбивать і напиватись.
Грабувати, руйнувати, ґвалтувати!
Хіба то люди!? То вампіряки!
То нечисть на Землі!
Не лиш вояки, а й їх жінки, батьки...
Вони усі однакові!
Державою ображені.
І ціль, нажаль, це - ми...
росія, навіть, не гідна своєї землі.
Прибрали б свої там срачі!
Не "вєлікая расія", а стадо баранів!
Та ще отримаєте ви Божий гнів.
7
0
181
Чорна хмара
Чорна хмара суне з грозою!
І немає нікому покою.
Гинуть люди, страждають...
Батьки, діти, дружини ридають...
"імператор" з розуму сходить.
Все йому мало, хоче він крові.
Із клітки кидає голодних собак,
Щоб гризли вони і кричали : "Я ж брат!"
МОлімось, люди, і віримо в Бога.
І буде милість від нього і допомога.
І розжене він ту чорную хмару.
І буде мирнеє небо над головою.
І розквітне ще наша Держава
І на устах буде посмішка гарна.
Ще трішки, ще ось-ось і невдовзі -
День перемоги вже на порозі.
7
0
163
Коли?
Коли!? Коли закінчиться війна?
Коли!? Коли вже мир настане?
Кат крові не напився ще сповна?
Кровожер! Маньяк! Слів не вистачає...
Зупиніться! Їдьте вже додому!
Не чіпайте! Схаменіться!
Не потрібні ви нікому!
Ви непотріб, ви сміття.
Скільки можна!? Крик душі...
Біль у серці. Ми вже на межі.
Варвари.., собаки...
Вбивці.., кАти...
Коли!? Коли закінчиться війна?
Коли!? Коли вже мир настане?
5
1
145
Не відкрита скриня
Стоїть на полиці скринька одна.
Немає від неї ключа.
Він намагався його відшукати,
Вона говорила -"це марнії трати".
А там зберігаються мрії і почуття,
Гарні надії, кохання сповна.
Для неї хотів її швидко відкрити,
Але вона не хотіла спішити.
Дуже вже був він кваплий, стрімкий.
Так само і швидко руки він опустив.
І досі стоїть та скринька одна,
Та вже не ніхто не шукає від неї ключа.
Не доклав він зусиль- "гадала вона",
"Не захотіла"- був впевнений він.
І хто з них не прав? Чия тут вина?
Та нікому не бути суддею їм.
І досі ту скриню він береже
І пам'ять про неї у серці живе.
І для неї та скриня важлива,
Бо забути його не можливо.
7
1
203
НАСПІВУЮЧИ...
Як же хочеться вернутись...
Як же хочеться ввірватись...
В мирний час...
Де не стріляють, не вбивають,
Де всі счасливі і радіють...
Мирний день...
Де люди ходять просто неба,
Де не летить страшна ракета,
Де боятися не треба,
А просто жить...
10
0
290
НА ЧУЖИНІ
На чужині усе чуже.
Не схоже зовсім з рідним.
Все не моє...
У кольорі все сірим.
Тут навіть і трава не та,
Земля геть інша.
Повітря також тут чуже.
Все не моє...
І сонце світить тут не так.
О Україна!
Найкраща серед всіх - одна!
Моя! Сумую я...
Як мрію, щоб закінчилась війна!
Як мрію я зустрітись з усіма!
Повітрям українським дихати,
По вулицям своїм ходити...
На чужині усе чуже.
Не схоже зовсім з рідним.
Все не моє...
У кольорі все сірим.
8
0
300
ВІЙНА
Боже милосердний, ти нас бережи.
Україну мою рідну від війни спаси.
Боже, тебе благаю я,
Щоб відступили їх війська.
Хай закінчиться це кровопролиття
Страждає Україна, ненька моя.
Сльози рікою, серце розрива.
Це пекло, жах, страшна війна.
Боже, я молю, допоможи.
Врятуй, спаси, від горя відверни.
Україно, матінко моя...
Хай прИйде мир, нехай закінчиться війна.😭😭😭
5
0
180
МОЇ ВІРШІ
І всі мої вірші сумні.
Хоча сьогодні я щаслива.
вони - це спогади мої,
Мої вірші - це ностальгія.
Не вмію я писать про сьогодення.
Моє минуле, то моє натхнення.
Я ніби хочу розказати
Про те, що не уміла показати.
Про те, чого давно уже нема.
Мої вірші - моя душа.
Чомусь так солодко у них
І відкриваюсь я для всіх.
4
1
166
А МИ ЗУСТРІНЕМОСЬ
А ми зустрінемось!!!!
Ти знаєш?
І міцно ми обнімемось!
І ти запам'ятаєш!
І не важливо...
Скільки часу промене.
Старими будемо можливо...
Та доля нас не омине.
І якби не пручався ти,
Та доля нас зведе...
І не бреши собі!
Прийми ти все, як є.
Нічого і ніколи в нас не буде!
Та всеж ніколи й не забудем...
Твоє лице... моє обличчя...
Та разом нам і не судиться...
І не жалкую я.
І впевнена, ти теж... як я.
Та всеж я вірю в диво.
От побачиш, ти й сам зрадієш.
І буде зустріч! І буде кава!
А може й пиво чи вода звичайна!
Чи просто будем в старості...
Сидіть собі на лавочці.
Та головне, що зустріч буде.
Тоді і зачитаю я тобі
Оці рядки...
Я знаю, мене ти не забудеш.
5
2
148
ЧЕРВОНА ВОЛЯ
Моє село, моя душа
Моя Червона воля
Моя печаль, мій жаль...
Я так сумую за тобою.
Колись, малою я була,
Приїдем- бабуся зустріча,
Дідусь біжить у магазин
Купити нам гостин
І точно, як в Шевченка-
Садок вишневий коло хати.
І вся зібралася рідня-
Дідусь, бабуся, батьки і дітвора.
І не лише садок, а ще й ставок
На риболовлю ми ходили.
Спече бабуся пиріжок,
Щоб ситими були ми.
Моя бабуся, мій дідусь...
Я завжди буду пам'ятати
Любити вас і шанувати.
І це село лиш ви уміли прикрашати.
Моє село, моя душа
Моя Червона воля
Моя печаль, мій жаль...
Я так сумую за тобою.
4
0
158
Брат
А пам'ятаєш, як малі були?
Як грались разом і дражнились...
Сварились часом і мирились.
А пам'ятаєш, як не спали по пів ночі...
Про щось там гомоніли, доки не злипались очі.
А мишей великих пам'ятаєш?
Отих, що уночі людей лякають?:))
І юність наша теж була цікава...
Ділились ми думками...
Перші кохання і розчарування...
Ти все про все мені розповідав
І знав усе про мене... Поради ти мені давав.
Минає швидко час, дорослими ми стали.
У кожного із нас своє життя настало.
Та родичатись ми не перестали...
І часто зустрічались, спілкувались.
Тепер далеко ти... як жаль...
Між нами кілометри.
Та не в тім печаль...
Бо різні вже у нас думки.
Багато чого розумію і бачу теж багато я
Та не тримаю я образ і зла.
МІЙ БРАТИКУ, тебе люблю.
Для тебе щастя хочеться тому.
Здається в тебе все гаразд,
Та згадуй дещо час від час...
І слово тверде май своє,
Не зрадь собі- це головне.
PS: якщо попала в саму душу, то так і хтіла я, якщо ні, то все тоді дарма.
В будь-якому випадку ти не сердись, бо то не я писала, а душа моя.😘
7
0
212
