Брат
А пам'ятаєш, як малі були? Як грались разом і дражнились... Сварились часом і мирились. А пам'ятаєш, як не спали по пів ночі... Про щось там гомоніли, доки не злипались очі. А мишей великих пам'ятаєш? Отих, що уночі людей лякають?:)) І юність наша теж була цікава... Ділились ми думками... Перші кохання і розчарування... Ти все про все мені розповідав І знав усе про мене... Поради ти мені давав. Минає швидко час, дорослими ми стали. У кожного із нас своє життя настало. Та родичатись ми не перестали... І часто зустрічались, спілкувались. Тепер далеко ти... як жаль... Між нами кілометри. Та не в тім печаль... Бо різні вже у нас думки. Багато чого розумію і бачу теж багато я Та не тримаю я образ і зла. МІЙ БРАТИКУ, тебе люблю. Для тебе щастя хочеться тому. Здається в тебе все гаразд, Та згадуй дещо час від час... І слово тверде май своє, Не зрадь собі- це головне. PS: якщо попала в саму душу, то так і хтіла я, якщо ні, то все тоді дарма. В будь-якому випадку ти не сердись, бо то не я писала, а душа моя.😘
2021-07-29 15:15:00
6
0
Схожі вірші
Всі
Тишина ночного неба
Полный город одиноких улиц И фонарики вокруг в глазах горят В темноте стен полыхает ветер молча , Сцены шелеста теней играя без конца ... Мнимость разных звёзд по небу Освещает путь ко царству сна Тем , кто в глубине ночи не встретил , Свой покой без тучь мыслей сполна ... Тишиной ночного насладиться неба , Рано или поздно станет легче слов ... Без ответов улетят запреты Давних чувств и всех тревог Звук сверчков дополнит кредом Пейзаж сердца споведь звёзд , Лишь о том , что дни болело От полных будней забот
46
44
4125
Тени собственного сердца ...
Глубокой ночью в тишине , Как млечные пути горели свечи Их огонек горел во тьме Скрывая тайны сердца человечьи Тенями прошлого унося яркий свет, На языке горело пламя вспоминания Из памяти оствавив только след Потухших пепла чувств одного созерцания .. И лишь полны отчаяния глаза Остались морем слёзного раскаяния .. Об том ,что не забудешь некогда Ошибки сделанных ,когда то лишь случайностью ... Прекрасных звёзд на небе уголков, Когда хотелось быть ранимым Сломать себя от бури горечи долгов, Которых прятал от своих любимых И каждый вздох ,что вдруг не смог, Раскрыть все страхи угнетения В тени ночей под всхлип с дождём Укрыв опять себя жалким замком мгновения. 🎶🎧🎶 💫Demons ~Alec Benjamin 🖤
39
9
2654