Колись вона тебе кохала
Лєна
Колись вона тебе кохала. Вона трусилась над тобою, А ти гуляв на ліво і на право. І не зважав як завдавав їй болю. Вона сльозами умивалась, Коли ти з іншой обіймався. Вона з дітьми займалась, А ти з іншою кохався. Вона ковтала сльози і тЕбе обіймала. Вона ховала біль, вона тебЕ прощала. Цього всього ти не помічав. І зневажав її, і далі ти гуляв. Вона здалась... Терпець її урвавсь. Без тебе краще їй тепер. Вона пішла, залишила тебе. А ти тепер кусаєш лікті. Ти сам з собою у конфлікті. Не розумієш ніяких ти ознак, Чому все склалось саме так. Вона пішла... І тут твоя є лиш вина. Тепер страждати черга вже твоя. Тепер ти- це як колись вона...
2023-11-28 13:43:54
1
0
Інші вірші поета
Нотатки Вже крик душі Емоції МОЇ ВІРШІ
Інші поети
Leia Melova
@Leia_Melova
Black Hole
@Black_Hole
EightNoAme
@EightNoAme
Схожі вірші
Всі
Question 1?/Вопрос 1?
shadowlinxxx morgan
The girl that questions everything,is a girl that needs many answers.She wanders the earth trying to find the person that can answer her many queries.Everthing she writes has a hidden question that makes her heart ache and her head hurt.She spends days writing sad story's that she forgets her sad life.Shes in a painful story that never ends,she's in a story that writes itself.The pages in the book were filled ever so easy,because her heart wrote it for her.She spent her life being afraid,that's what made it so boring.Finding her passion was easy,but fulfilling it was the hardest part of all.Her writing may be boring and sad,but it's what keeps her sane. "She had all the questions in the word,and he had all the answers." Lillian xx
45
8
3784
"Ми усе подолаємо разом..."
Nadine Tikhonovitch
«Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем, І я не боюся поразки, Я не боюсь, що помрем!» А я чула і вірила щиро, Немов би п'ять років було, Я була неймовірно щаслива І такою не стану вже знов. І знаєш, коли мені складно, Я твої згадаю слова — Вони затримають слабкість, Запевнять мене, що жива... «Ми разом усе подолаєм! Мила, ти чуєш мене?» Я чую і знову чекаю, Що небо тебе поверне... І ось майже два роки Шукаю тебе — не знайшла, І, до смерті роблячи кроки, Я твої згадаю слова... І до сліз сон мене вразить, Де знову почую тебе: «Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем...»
52
3
1720