ЧЕРВОНА ВОЛЯ
Лєна
Моє село, моя душа Моя Червона воля Моя печаль, мій жаль... Я так сумую за тобою. Колись, малою я була, Приїдем- бабуся зустріча, Дідусь біжить у магазин Купити нам гостин І точно, як в Шевченка- Садок вишневий коло хати. І вся зібралася рідня- Дідусь, бабуся, батьки і дітвора. І не лише садок, а ще й ставок На риболовлю ми ходили. Спече бабуся пиріжок, Щоб ситими були ми. Моя бабуся, мій дідусь... Я завжди буду пам'ятати Любити вас і шанувати. І це село лиш ви уміли прикрашати. Моє село, моя душа Моя Червона воля Моя печаль, мій жаль... Я так сумую за тобою.
2022-01-23 07:03:49
3
0
Інші вірші поета
Таки зустрілись))) Зустріч А ми малі були... Хіба ми думали...
Інші поети
White_Fox_
@White_Fox_
Ms. Nothing
@ms_nothing
Схожі вірші
Всі
"Письмо ушедших дней"
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Привет , мой милый друг Забыл ли ты, как долго не писала , Прости ,но я хотела отпустить Всю слабостью ,что в себе искала . И может ты проник Моим письмом до дрожи Забыл ли мой дневник , Увиденный стихами одинокой ночи ... Об памяти прошедших дней , Ты не увидишь ни души порока Лишь слабый шепот чувств Уложенных строками тонко . Немой вопрос в глазах Оставлю с времям на последок Легонько холодом касаний уходя , Чтоб не запомнил запах пепла.
43
17
2411
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
12001