Вже крик душі
То нелюди і виродки! Вони народжують собі подібних. Немає там людей нормальних. То взагалі не люди. На планеті великий апендикс. Чорна пляма. Як її здихатись? Брати? Ніколи ми їми і не були! Ми різні. Ми люди, а вони - ні! Ми мріємо рости і розвиватись, А вони вбивать і напиватись. Грабувати, руйнувати, ґвалтувати! Хіба то люди!? То вампіряки! То нечисть на Землі! Не лиш вояки, а й їх жінки, батьки... Вони усі однакові! Державою ображені. І ціль, нажаль, це - ми... росія, навіть, не гідна своєї землі. Прибрали б свої там срачі! Не "вєлікая расія", а стадо баранів! Та ще отримаєте ви Божий гнів.
05.10.2022
6
0
Схожі вірші
Всі
Тишина ночного неба
Полный город одиноких улиц И фонарики вокруг в глазах горят В темноте стен полыхает ветер молча , Сцены шелеста теней играя без конца ... Мнимость разных звёзд по небу Освещает путь ко царству сна Тем , кто в глубине ночи не встретил , Свой покой без тучь мыслей сполна ... Тишиной ночного насладиться неба , Рано или поздно станет легче слов ... Без ответов улетят запреты Давних чувств и всех тревог Звук сверчков дополнит кредом Пейзаж сердца споведь звёзд , Лишь о том , что дни болело От полных будней забот
46
44
2621
12
А море сліз вже висохло давно. Давно забуті фото й переписки. Я живу неначе у кіно, І це кіно трагедія, не більше.
87
4
9019