Я втомилась...
Я втомилась кожного дня думати про наболіле, Хвилюватись за майбутнє і забувати минуле, Слухати мелодію мого серця, що після бурі вціліло, Відчувати, як щось нове в моїй душі промайнуло, Я втомилась усе пробачати, Кожен день шукати порозуміння, Ті самі пусті обличчя зустрічати, Чекати чийогось благословіння, Я втомилась радіти і сумувати, Робити те саме, що вчора і завжди, З багатьох варіантів обирати, Бачити пророчі сни, Я втомилась постійно шукати, Думати про велике і недосяжне, Ловити натхнення і надихати, Бачити у людях щось відважне, Мені хочеться зупинитись і не думати про те, що хтось від мене чогось чекає, Я не можу бути постійно щось відчувати, Те що було вчора важливим - сьогодні вже не звеселяє, Ніхто не знає, куди хоче моя душа літати, Хочеться зупинитись, хай буде вічною ця мить, Так важливо наше "зараз" цінити, Бо промайнуть мільйони століть, А ти так і не навчишся по-справжньому жити.
2020-09-18 19:44:42
8
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
Kruhitka Dobro
Овва, який смутний вірш. Мені подобається. Я живу на світі мало, проте знаю, що треба іноді спинятись і змінювати навколо себе обставини: помріяти, поплакати, погуляти, поспівати, поспати, почитати і тд і тп. Зробити щось не звичне. Забути про людей якщо не повністю то хоч частково, відгородитися майже від усіх і послухати власне Я(щось типу медитації)
Відповісти
2020-09-18 19:54:00
2
Lelyana_ art
@Kruhitka Dobro Ось і я думаю, що це треба зробити 🙃.
Відповісти
2020-09-18 19:56:12
1
Схожі вірші
Всі
Все й одразу
Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.
84
2
4763
Хай буде так
«And in my hour of darkness She is standing right in front of me Speaking words of wisdom, "Let it be"» Beatles - Let it be Хай буде так. Прийми своє життя. Прийми негоду, біль і в серці рану. Прийми свою не вічність, як буття. Прийми, що у людей на тебе інші плани. І не кричи, не плач, коли летиш із неба. Земля тверда. Це так. Реальна. Не м'яка. Живи та не шкодуй. Так було треба. Можливо не тобі. Комусь. Чиясь рука. Ти витримав. Стерпів. Усі пройшов дороги. Ти не зламався, ні. Ти просто біг не так. Ти просто падав. Просто вірив богу, І довіряв не тим. Кохав не так. Хай буде так. Прийми, що ти один І залишайся сильним, що б не було далі. Життя лиш мить, в яку стікає плин годин. Лиш зайчик сонячний, ребро медалі. Бо що б не було - ти не вічний, ні. І те що має тут коштовність, там - згорає. Ти помираєш тут. Зникаєш на війні. Та пам'ятай - у смерті щастя аж ніяк немає.
38
4
5627