Кораблі
Мені двічі здавалось, що це казка,
Нова сторінка у моєму житті,
Хотілось мені, щоб то була - долі ласка,
Яка буде зараз і в майбутті,
Горіло-палало у грудях вогнем,
На ці імена хотілось молитися,
Обороняти уявну ідилію, мечем,
Тихої ночі у кольорових снах снитися,
Мені здавалось, що ці почуття були правдивими,
Упивалась фантазійним нектаром, моя душа,
Миті разом, здавалися, такими щасливими,
Ніби вся моя сутність у космос руша,
Та розбилися мрії об лід,
Затягли наше небо тумани,
Залишилась я самою на багато літ,
Не допоможеш тут сльозами,
Та шукати винних - сенсу немає,
Не повернеться час знов,
Бо все те що, було, як вода утікає,
Пройшла, як ілюзія, тая любов,
Не змогли зійтися в морі, двічі кораблі,
Вони пливуть, кожен у свою даль,
Долаючи старі рани та жалі,
Знають тепер вони, як оминути свою печаль,
Та я відпускаю все, що було,
Це були короткі історії,
Відчуття в душі відцвіло,
Зацвіли на пустирях серця, пахучі магнолії.
2020-10-06 17:47:31
8
0