такі як ти/кс3
такі як ти не стрічаються на дорозі, тільки якщо автостопом в якусь діру. та (вірогідно) не щастя для себе просять, а щось просте, задля чого зітхну і вмру. такі як ти не шукають собі обставин, приводів тільки відкрити незнаний світ. ними хворієш безмежно і безпідставно, доки не взнаєш хоча б трохи "до" і "від". такі як ти не лякаються просто в вічі щиро дивитись, і безпосередньо так з окликом: "стоп" цілуватися на узбіччі, серце спиняти, щоб знов потрапляти в такт. таких як ти Бог дарує в коробці хитро, каже, всміхнувшись: "крихке, повертати - зась". в грудях пустельних гуляє могутній вітер, дах мій зриває й несе у старий Канзас. таким як ти жартома і напівсвідомо душу довіриш (і байдуже, що всерйоз). бо почуваєшся дивно: неначе вдома. та не лякайся, метафора ця - курйоз. такі як ти несподівані, геть зухвалі на перший погляд (насправді - земні святі). у катакомбах емоцій своїх завалів смуток ховають. не знаю, що на меті мають, та все ж так кортить дізнатись. тьохкає пташка у клітці із ребер, ох! такі як ти вибухають немов граната, сенсу нема обирати одне із двох. надто солодка, примарно-легка хвороба: знову тягнутись в тенета п'янкі й густі. таких як ти - назавжди. або кулю в лоба. хай тобі теж з такими як ти щастить. ☻
2021-05-13 10:51:35
12
7
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (7)
Самоскид!
@Лео Лея о, мені теж здалось
Відповісти
2021-05-14 09:56:14
1
Самоскид!
поки що найіронічніший 🩸🩸
Відповісти
2021-05-14 09:56:31
1
Last_samurai
Відповісти
2021-05-14 10:03:49
1
Схожі вірші
Всі
Недоречне (UA)
жодної коми читай як хочеш бо мені байдуже я поет *** я поет тож спалюй все що було до мене минуле — нікчемне бо не існує я поет головний поціновувач твоїх забаганок пізнаю тебе і настане ранок коли ти більше не знайдеш ні мене ні моїх речей я поет тож закохаюсь у самий недоречний час з'явлюсь на твоєму порозі, увімкну джаз і спробую залікувати усі твої рани внутрішні відкриті або навіть рвані а потім просто видалюсь геть бо так хочеш ти я поет тому в мене жодної причини запам'ятовувати якісь адреса там де я був — мене не знайти хіба ж то не у тому краса? тому ми ніколи не програємо це знову я поет тож запитаю тебе про улюблену каву останню прочитану книжку і від чого у тебе безсоння я поет тож можеш відкрито про усі емоційні безодні я поет обожнювач невиконанних клятв що випливають у безмовні драми де слова вже до чорта до рами але потім відбиваються у твоїй голові голосами і не дають спокою я поет тож жонглюю цими дарами може маю талант від народження а може пишу від суму ночами я поет тож наповнюйся моїми речами поглинай мої всесвіти сьогодні за дешево а може і даром проти не буду я поет тож з головою пірнаю у смуток рахую зірки поки ти рахуєш добуток і відчуваю себе трохи інакшим от і все я знаю що ніхто нікого вже не спасе я поет тож ігнорую усі застереження пропускаю крізь себе всі твої твердження не замислюючись чи є в них хоч крихти правди бо я маю себе мені потрібно мати я поет що ніколи не підвладний течіі бо нічий ігнорую навіть свою самобутність бо вона маленький ручій і взагалі — вода повірю у щось — прийде біда я поет тож хочу — не ставлю коми а хочу — увійду у кому в надії зануритись у інші світи якщо загубиш мене то просто зітри із себе бо десь там мені краще я поет тож іноді благаю вимкнути сонце щоб настіж відкрити віконце і насолоджуватись темрявою зовні і у середині себе не хочу нічого світлого відійди від мене я поет тож насолоджуйся мною поки я поруч поки мені є що тобі розповісти бо я прокинусь і захочу залишити все без єдиної вісті я поет з вічно холодними блідими руками цілую тебе своїми губами с присмаком відчаю і зеленого чаю я поет я ніколи не закінчую тому не програю ні тобі ні життю я поет тож зривай з мене одяг але ніколи не побачиш роздягнутим в мене є шкіра та купа дивних сенсів що дуже стягують та з яких я не можу вирватись ти не допоможеш я поет з дуже поганим кровообігом та в цілому з втомленим виглядом можеш слухати мене або ні: мені все одно не стати прикладом у поезії хоча марную на це вже не перше життя і вічно забуваю на чому я зупинився і чому не зупинилося серцебиття але все одно продовжу розкидувати тут занадто недоречні речі ... тому нагадай я вже казав тобі, що я поет, до речі?
46
5
1688
Печаль прячется в словах
Полны отчаяния слова Достигли й душат вдруг меня Не знаю дальше как мне быть И стоит ли их отпустить Всю грусть ,что прячется внутри Пусть заберёт с собою дни А шоколад утешет впредь Всё горести уйдут под дверь Но чувства ,что живут внутри Не скроешь с время позади Ведь вырвуться с оков груди Их не сдержать нечем увы ... Как не было мне тяжело Я не смогу забить их льдов И холод тот , что тронул весь Согреть не сможет даже лесть...
50
12
4477