такі як ти/кс3
такі як ти не стрічаються на дорозі, тільки якщо автостопом в якусь діру. та (вірогідно) не щастя для себе просять, а щось просте, задля чого зітхну і вмру. такі як ти не шукають собі обставин, приводів тільки відкрити незнаний світ. ними хворієш безмежно і безпідставно, доки не взнаєш хоча б трохи "до" і "від". такі як ти не лякаються просто в вічі щиро дивитись, і безпосередньо так з окликом: "стоп" цілуватися на узбіччі, серце спиняти, щоб знов потрапляти в такт. таких як ти Бог дарує в коробці хитро, каже, всміхнувшись: "крихке, повертати - зась". в грудях пустельних гуляє могутній вітер, дах мій зриває й несе у старий Канзас. таким як ти жартома і напівсвідомо душу довіриш (і байдуже, що всерйоз). бо почуваєшся дивно: неначе вдома. та не лякайся, метафора ця - курйоз. такі як ти несподівані, геть зухвалі на перший погляд (насправді - земні святі). у катакомбах емоцій своїх завалів смуток ховають. не знаю, що на меті мають, та все ж так кортить дізнатись. тьохкає пташка у клітці із ребер, ох! такі як ти вибухають немов граната, сенсу нема обирати одне із двох. надто солодка, примарно-легка хвороба: знову тягнутись в тенета п'янкі й густі. таких як ти - назавжди. або кулю в лоба. хай тобі теж з такими як ти щастить. ☻
2021-05-13 10:51:35
12
7
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (7)
Самоскид!
@Лео Лея о, мені теж здалось
Відповісти
2021-05-14 09:56:14
1
Самоскид!
поки що найіронічніший 🩸🩸
Відповісти
2021-05-14 09:56:31
1
Last_samurai
Відповісти
2021-05-14 10:03:49
1
Схожі вірші
Всі
Пора нахлынувших надежд
Устаю сегодня рано Без кошмаров и тревог, День начну без одеяла Улыбаясь небу полных облоков Обниму своего друга , Что на подоконнике взгруснул , Прошептав ,что скоро лето дружно , Обязательно к нам в гости сможет заглянуть. С ним и множество событий Впереди ждёт только смех , Разве можно одним мигом Передать всю радость от поры нахлынувших надежд.
47
11
2477
Моє диво
А на дворі лив дощ мов із відра, Гуляючи по вулиці рідненькій. Побачила в болоті кошеня, На мене так дивилося сумненько. Чомусь у серці так затріпотіло, Подумала забрати в дім собі, Дістала з бруду, воно муркотіло, Співаючи дорогою пісні. Ось так у мене і з'явилось диво, Мій друг пухнастий, любе кошеня. Історія насправді ця правдива, А на дворі лив дощ, мов із відра... *** У співавторстві з прекрасною Вікторією Тодавчич https://www.surgebook.com/_victoria_todavchich_ За допомогою проекту https://www.surgebook.com/weird_owl/book/proekt-pishem-sovmestno
46
5
2172