словохтивцям присвячується
тривога поширюється ab ovo,
торкається ніг, голів.
спочатку всього було, кажуть, слово.
в кінці ж-бо забракне слів.
в кінці відчуваєш, що нескінченність
проходить, як завше, повз.
а ти, їй вклонившись, тікаєш чемно
в ведмедиці менший ковш.
ага, відлітаєш. і що на згадку?
три книги й старий блокнот,
в якому писав чергові нотатки
з пригод та високих нот.
в якому любив, розумів й не тямив,
ламався і розбивав.
з початку буття в осередку мами
до тризни посеред трав
ти знав, що не так, і не ті... й нізащо
зламати себе не дав.
не зміг спокусити ні чорт, ні ящур,
ні бог, ні богемний дар.
тривога в тобі - філософський камінь
нестримно вперед вела:
хоч мамардашвілі, хоч муракамі,
найменші частинки зла
ти вмів фільтрувати, змінивши мову
на щирий поток ідей.
спочатку всього було, кажуть, слово...
тепер воно
де-не-де.
11.10.2022
11
0