Кохання самураїв.
Last_samurai
У чорній темряві чорнявої душі Зустрів любов, і ти у цьому винна. Був сам на сам в собі, а залишивсь Собою я лише наполовину. Палає в грудях, і зростає страх, Що більше я ніколи не побачу Це відображення моє в твоїх очах, І що для тебе небагато значив... Хіба немає серця в душ сумних? У темних душ хіба немає світла? Нам все життя чомусь дають під дих. І сподіваються, що ми зламаєм ікла. Та все тримаємось, зі зброєю в руці, З поразок не вчиняємо ми драми. Залізо гостре в нас на язиці, А на душі - не застигають шрами... В коханні ж - не захищені нівроку, Якщо не любиш, в тім нема вини. І ось - до прірви зради є півкроку. То зупини мене, а, краще, зіштовхни...
2019-06-18 20:33:53
7
3
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (3)
Ria
Сильно🔥
Відповісти
2019-06-18 20:39:44
1
Last_samurai
@Ria Українські самураї кохають саме так😉
Відповісти
2019-06-18 20:40:17
1
Ria
@Last_samurai Молодці👍
Відповісти
2019-06-18 20:40:56
1
Інші вірші поета
Дах /замість трьох крапок/ Не/зрозумілий перформанс/глибоко нічний кс3 Сенс - наркотик
Інші поети
Lola
@yoro
Схожі вірші
Всі
Все й одразу
Ай
Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.
84
2
3873
"Я буду помнить"
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Я буду помнить о тебе , Когда минутой будет гнусно И одиноко грянет в след Дождь смыв порою мои чувства Я буду помнить о тебе , Когда нагрянет новый вечер И ветер заберёт себе Мои увечены надежды . Я буду помнить, тот момент, Когда тебя со мной не стало Оставив только мокрый цент С того ,что в сердце потеряла Я буду помнить твой уход , Да может быть, тогда слезами Теперь совсем под тихий сон Обняв подушку крепко швами .
43
7
1645