Сама собі тюрма/кс3

Last_samurai

Бажання не заповнить пустку, (а порожнеча не відпустить): тримай дистанцію, бо хрускіт думок важких затягне хустку. У білий пофарбують скроні сумління докори сторонні на волелюбній голові. С'est la vie? Довіра не замінить правди (спитай у кожного, хто зрадив, убив, скалічив, може, вкра́в де). І неважливо, що заради... Бо неетичні результати ведуть відносини до страти з метафоричних гільйотин? 0:1! Бездія не замолить вчинок (чужими подивись очима). Не розумієш? Є причина для усього (що "щось із чимось"): І тільки ти у цьому винна, сама собі як домовина. (Або сама собі тюрма). Не/дарма?

2021-04-09 11:13:13

14

3

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (3)

Самоскид!

стільки різних форм, і всі досконалі, ого

Відповісти

2021-04-09 15:26:47

Подобається

Last_samurai

@Самоскид! Я пишу - не треба нічого коментувати🥺

Відповісти

2021-04-09 15:27:13

1

Лео Лея

Все правда. Так чітко оформлена істина. 👍

Відповісти

2021-04-15 18:56:25

Подобається

Схожі вірші

Всі

Нарисую солнышко :)

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Нарисую тебе яркое солнышко Оно будет светить когда грустно Освещая тёмные комнаты , Одиночества твоего уголка звука... Даже если окажется за окном дождик, Ты не будешь один словно сломлен, Оно будет светить лишь напротив Теплотою уюта мнимой заботы Может это какая то мелачь Или просто светлый рисунок , Но он все ж нарисованный мною Для тебя от приятного чувства ... И лучами жёлтых карандаша линий , Коснусь твоего уголка глазок , Чтобы перестал хмурится криво От нахлынувших эмоцией красок Как подарок пусть станет взаимным , Без излишних слов предисловий Моих крепких объятий визита Нежноты оттенков жёлтого тонна ...

42

1

1560

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

71

7

11394