Він зламає їхні життя...
Він зламає її життя, Але без нього вона й не жила, І, нехай, буде мить лиш одна, Її не лякає майбутня безодня. Він подарує лиш один подих, Потім ще кілька квіточок білих, Вона готова на такий подвиг, Що плодів не принесе жодних. Він зламає її зсередини, І перетворить її душу в руїни, Він навчить її, що мужчини, Це жорстокі ходячі льодини. Він не кохає нікого крім неї, І ненавидить тільки її, Думки її для нього музеї, А вона подібна до якоїсь феї. Він картає себе за минуле, І за серце своє замерзле, Почуття це не довготривале, Вони наче листя осіннє опале. Їх любов не доживе й до завтра, І ще не народилася вчора, Та вона того точно варта, Щоб зустріла їх смерть похмура.
2023-12-20 22:52:22
6
0
Схожі вірші
Всі
Я і ніч
Поїзд падає в ніч. Це-останній ліхтар. Я і ніч. Віч-на-віч. То морозить. То жар. Ти вже, певно, заснув, Ти подушку обняв. Ти мене вже забув. В тебе тисячі справ Я від тиші глуха. Від мовчання німа. Я одна. Клич- не клич. Я і ніч. Віч-на-віч.
105
8
12422
Дитинство
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
11464