Вірші
Всі
Цей час
За вікном однокімнатної квартири,
На сірих вулицях блукають люди.
Всі страшно хворі від простуди,
Чи, можливо, то наслідок кризи?
Кожен з нас загублений у світі,
І неспроможний полічити й час.
Чужим здається навіть рідне місто,
Де змалечку я ріс, а щодо Вас?
Ви впізнаєте ці запліснявілі стіни?
І ці брудні, засмічені дороги,
Якими топчете свої тихенькі кроки,
Що не ведуть до жодних змін.
Скажіть, то час такий чи люди?
Оце є та нова епоха?
Ми ж зайві абсолютно всюди,
Цей час, скажіть, він є для кого?
2
0
50
У танку́.
Я у танку́ з тобою неіснуючим,
В нотах, які не чують інші вуха.
Крок у крок із тобою простуючи,
Паркетом у залі,
а за вікном завірюха.
Я у танку́ із тобою вигаданим,
То й нехай, мені з того що?
Неважливо, що ти лиш мені видимий,
Головне, те що далі,
головне, що...
Я в танку́ із тобою.
Із тобою, нехай, неіснуючим,
Але ж ти у серці, у думах, у маревах,
Я ж тобою таки живу...
2
0
46
Ідеалізовані крихти...
Всі ідеалізовані образи
розсипаються раптом крихтами.
Зламані лежать окуляри
із яскраво-рожевими лінзами.
Ти тицьнув мені в очі докази,
що не існує насправді кохання.
Ти розвіяв усі п'янкі чари,
що навіяло привороту закляття.
Ти довів — не існує любові,
ти довів, що збрехали в книжках.
Ти убив будь-яку віру,
залишив мою душу в синцях.
І нехай мене сни кольорові
ще відвідують часом у снах,
Та я краще помру, ніж повірю
у любов, що бринить на вустах.
3
0
73
