Цей час
Liv
За вікном однокімнатної квартири, На сірих вулицях блукають люди. Всі страшно хворі від простуди, Чи, можливо, то наслідок кризи? Кожен з нас загублений у світі, І неспроможний полічити й час. Чужим здається навіть рідне місто, Де змалечку я ріс, а щодо Вас? Ви впізнаєте ці запліснявілі стіни? І ці брудні, засмічені дороги, Якими топчете свої тихенькі кроки, Що не ведуть до жодних змін. Скажіть, то час такий чи люди? Оце є та нова епоха? Ми ж зайві абсолютно всюди, Цей час, скажіть, він є для кого?
2024-04-27 22:14:14
4
0
Інші вірші поета
Я забагато думаю... Він зламає їхні життя... Мені важко жити для себе... Ти усе, що мені так треба...
Інші поети
Rúben Magalhães
@RuMagalhaes
Схожі вірші
Всі
Дівчинко
Ай
Рятувати старі ідеали немає жодного сенсу, все сведемо до творчості або дикого сексу. Зруйнуємо рамки моральних цінностей, напишимо сотні віршів і загубимось серед вічностей. Наш голос лунатиме і поза нашим життям. Дівчинко, просто тримай мене за руку і віддайся цим почуттям.
103
16
5027
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
12178