Ідеал краси

Liv

Ми втрачаємо душі. Ми губимо оте Своє. Щось особливе ми бездумно душим, Вбиваємо своє Живе. Коли та Сірість перейшла у Моду? Коли почали гнатись за Пустим? У відповідності до "трендів", Ми губимо свій власний "стиль". Ми перетворюємося в маси, Нас неможливо більше відрізнити. Тепер ми поділяємось на "класи", Хто більше зміг Себе "убити". Спотворюємо все Прекрасне, В пріоритеті тільки Тіло, А як же те, що було Власне? Те, що відірвали й так боліло... Ми стаємо Папірцями, Із однієї "фабрики цукерок". З заледенілими серцями, Вдаємо іншим, що все "ок". А вони ж такі як ми! В них теж розтрощені кістки! Ми всі герої однієї "драми", Що назву має: "Ідеал краси".

2024-05-24 22:26:56

4

0

Схожі вірші

Всі

Пóдрузі

Asteriya

Ти — моє сонце у похмурі дні, І без тебе всі веселощі будуть чужі. Ти — наче мій рятівник, А я — твій вірний захисник. Не кидай мене у часи сумні, Бо без тебе я буду на дні. Прошу́, ніколи не залишай мене одну, Адже без тебе я точно потону. Хто я без тебе? Напевно, мене просто нема... Розкажу я тобі про все із цього "листа". Постався до цього обережно і слушно, Щоб не подумала ти, що це, може, бездушно. Адже писала я ці рядки довго, І ти не посмій не побачити цього! Ми же ж з тобою змалку завжди були разом, І дружбу нашу не зруйнуєш навіть часом. А ти пам'ятаєш, як на кухні говорили про хлопців? Ми зберігали всі секрети, наче у таємній коробці. Смієшся ти, як завжди, смішно, І не сказати про це буде грішно. Дуже подобаються мені наші розмови, Особливо, коли ти "ламаєш" свої брови. Чудово, коли твоя найкраща подруга — сестра. Адже не залишить в біді ніколи вона. А завжди буде поруч. Навіть якщо сам чорт стоїть ліворуч.

48

12

2531

Все й одразу

Ай

Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.

84

2

3961