Трохи про все
Настане час і сяду в поїзд,
Пейзажі, книги, чорний чай...
Годин дванадцять, може менше,
І вперше мене зустрічай!
Я так чекаю тої миті,
Щоб просто вдвох піти у ліс...
Про щось звичайне говорити,
Від радості не втримав сліз.
Так хочу взять до рук я м'ячик,
І разом грати в волейбол.
Чи грав ти з Дияволом раніше?
Чи слухав інший рок-н-рол?
І під Волинським мирним небом
Босоніж по траві ходить.
(Та лиш хвилююсь, що коханий,
У собі ревнощі зростить).
(Хай знає, що його кохаю!)
До тебе ж їду у село,
За новим другом божевільним,
Щоб просто весело було...
Невдовзі я вернусь додому,
В русифіковане містечко...
Тут все так тихо, по-пустому...
(Лиш милий радує серденько)
Й тоді почнемо справжні війни!
Українізувати народ наш!
Для чого я у цьому світі?
Кохання, дружба, чи війна?
Напевно я для всього разом,
Щоб пробудить людські серця...
І всі зламать стереотипи,
Лиш тільки один залишив:
"Кохати можуть лиш одного,
А з іншими всього дружить"
Так бісять часто, що говорять:
"Між дівчиною й юнаком"
Простої дружби не буває"
Знайомі? То тепер у ліжко!
Нам так суспільство же співає!
Та знаєте, пішли ви в дупу!
Я свого милого кохаю.
І маю я таку надію,
Що він це дуже пам'ятає...
А я чекаю тої миті,
Щоб просто з другом погуляти,
І серед Луцької блакиті,
З людьми вкраїнськой розмовляти.
2020-03-26 06:29:18
11
7