Трохи про все

Кузаня

Настане час і сяду в поїзд, Пейзажі, книги, чорний чай... Годин дванадцять, може менше, І вперше мене зустрічай! Я так чекаю тої миті, Щоб просто вдвох піти у ліс... Про щось звичайне говорити, Від радості не втримав сліз. Так хочу взять до рук я м'ячик, І разом грати в волейбол. Чи грав ти з Дияволом раніше? Чи слухав інший рок-н-рол? І під Волинським мирним небом Босоніж по траві ходить. (Та лиш хвилююсь, що коханий, У собі ревнощі зростить). (Хай знає, що його кохаю!) До тебе ж їду у село, За новим другом божевільним, Щоб просто весело було... Невдовзі я вернусь додому, В русифіковане містечко... Тут все так тихо, по-пустому... (Лиш милий радує серденько) Й тоді почнемо справжні війни! Українізувати народ наш! Для чого я у цьому світі? Кохання, дружба, чи війна? Напевно я для всього разом, Щоб пробудить людські серця... І всі зламать стереотипи, Лиш тільки один залишив: "Кохати можуть лиш одного, А з іншими всього дружить" Так бісять часто, що говорять: "Між дівчиною й юнаком" Простої дружби не буває" Знайомі? То тепер у ліжко! Нам так суспільство же співає! Та знаєте, пішли ви в дупу! Я свого милого кохаю. І маю я таку надію, Що він це дуже пам'ятає... А я чекаю тої миті, Щоб просто з другом погуляти, І серед Луцької блакиті, З людьми вкраїнськой розмовляти.

2020-03-26 06:29:18

11

7

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (7)

Rin Ottobre

@Кузаня так)

Відповісти

2020-03-28 17:04:13

Подобається

Кузаня

@Rin Ottobre , ох, тепер з двома треба в Луцьку зустрітися)

Відповісти

2020-03-28 17:04:55

1

Божевільний

@Кузаня хаха) почала на свою голову вірші публікувати на саргербуці тепер всю Україну мусиш об'їздити 😂 І щей не один раз, щоб зі всіма зустрітись😅

Відповісти

2020-04-18 12:33:34

Подобається

Схожі вірші

Всі

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

71

7

12579

Все й одразу

Ай

Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.

84

2

4988