k.m.
Зів'яла квітка на моїм вікні, Тонула у рослиннім вічнім сні. Її опале змучене волосся, Вітрами з підвіконня понеслося... Зелені руки засихали від знемоги, Але не знають вже вони тривоги. І ароматами вона зітхала, Вологи краплю увесь час чекала. За кілька днів упала у вазоні, Вдивляючись у глибину безодні. Прощалася зі світом рідним, милим, Збирала на прощання ті всі сили. Зів'яла квітка на моїм вікні, Тонула у рослиннім вічнім сні. Але судилося з зернятка відродитись, Життя нового, мов води, напитись.
2021-01-24 17:30:55
2
0
Схожі вірші
Всі
Тишина ночного неба
Полный город одиноких улиц И фонарики вокруг в глазах горят В темноте стен полыхает ветер молча , Сцены шелеста теней играя без конца ... Мнимость разных звёзд по небу Освещает путь ко царству сна Тем , кто в глубине ночи не встретил , Свой покой без тучь мыслей сполна ... Тишиной ночного насладиться неба , Рано или поздно станет легче слов ... Без ответов улетят запреты Давних чувств и всех тревог Звук сверчков дополнит кредом Пейзаж сердца споведь звёзд , Лишь о том , что дни болело От полных будней забот
46
44
3218
Впізнай себе...
Впізнай себе в моїх словах , Що виливаються в пісні. Ти знову є в моїх віршах . Я їх присвячую тобі. Всі погляди твої ласкаві, Я все змалюю у віршах. Тихенько ,щоб вони не знали До тебе я прийду у снах. Коли у дзеркало поглянеш А там побачиш лиш мене. Знов вірші всі мої згадаеш, І знов впізнаеш там себе. І в день Святого Валентина, Ми стали друзями с тобою. Нехай зупинится хвилина, Я розлучилася з журбою....
43
7
2097