Згадка про човен
Andrii Katiuzhynskyi
Байдак старенький, відв'язавшись, плесом плив Дніпровим; Дитині рочків п'ять - ну зовсім ще мала...- Тоді цей човник хлопчику здавався кораблем казковим, Все як годиться: щогла зламана, вітрило, два весла. Вода вируюча баркас той підкидала і крутила, Та вперто не хотів іти на дно байдак старий; Дитина щось човну тихенько говорила, Якби я був тоді поетом, то певно був би мій переказ отакий: - Куди пливеш ти, човне крутобокий, В які краї лежить твій шлях? Можливо, до країн, де мрій витоки, У землі, про які ми бачим казки в снах? Чи ти пливеш в краї, де смерть не квітне, В добра обитель, де відсутній біль, Де юні всі, і де не плачуть діти, Чарівне все, і лине щастя звідусіль? Самотній човне, я тебе благаю, Єдина мрія проситься сама - Візьми мене зі світу, що занепадає, У край, де глупства і жорстокості нема!
2020-09-28 05:57:45
5
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
Andrii Katiuzhynskyi
Дякую за добре слово!
Відповісти
2020-09-28 06:36:10
Подобається
Andrii Katiuzhynskyi
Так, дійсно, дякую!
Відповісти
2020-09-28 07:40:54
Подобається
Інші вірші поета
Пісня весни На світі сім багато є чому повчитись Вигнанець Із бесід з мудрецями
Інші поети
Lady K
@lady_k
Kristin
@Khris_K
Схожі вірші
Всі
Я отпущу с временем дальше ...
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Так было нужно , я это лишь знаю Ты ушёл как ветра свежости дым Оставив на прощание " прости ", Забрав с собою частичку души Я больше об этом перестала плакать , И начала двигаться дальше забыв Хоть было то лето яркости сладко , Но больше не стану также любить , Хоть постоянно всплывают твои лести фразы , Что мучали глубоко теплотою внутри, Я отпущу с временем дальше И буду двигаться без лишней слёзы, Я не веню тебя за такое решение И понимаю почему было так , Но время летит незаметно Ничего не оставив с собою забрав ...
44
9
2840
La lune
Nadine Tikhonovitch
Quand les rues de la ville sont plus sombres, Quand la moitié de la planète dort, Quand les étoiles de rêve tombent, La lune me brille, la lune d'or. Je peux la regarder la nuit Et j'écris mes poèmes bizarres, Peut-être je suis folle ou stupide, Mais la lune me donne de l'espoir. Elle est froide, comme l'hiver, Elle est pâle, comme malade, Je peux là regarder les rivières Et parfois je vois les cascades. Elle est mystérieuse, magnifique, Satellite sombre de notre planète, Séduisante, heady et magique, L'ami fidèle pour tous les poètes. La lune, pourquoi tu es triste? La lune, je ne vois pas ton sourire, Dis moi ce qui te rend attriste, Dis moi ce qui te fais souffrir! La lune, tu es loin de moi, Il y a des kilomètres entre nous, Je rêve de toi de matin à soir, Je rêve et j'écris sur l'amour. Et je danse dans ta lumière, Mes idées sont tristes et drôles, J'aime tes yeux tendres, lunaires, Ils me disent que je suis folle. Mais, ma lune, tu es mon rêve, Tu es mon inspiration, ma lune, Mon souffle, tu m'aimes, j'espère, Parce que tu es mon amour!
49
14
1179