В житті моменти є: коли ми на розпутті
Andrii Katiuzhynskyi
В житті моменти є: коли ми на розпутті, І невідомо - хто наш провідник, Коли піддаємось вселенській смуті, І не рятують віра й Книга книг. Коли витоки істини нам недосяжні, Коли душа не прагне мати крил; А сумніви її гризуть судом присяжних, Під ніж кладуть - на хірургічний стіл. Завжди дійти нам хочеться до суті, Всі суперечності назавжди одмести, Знайти цивілізації забуті, Знання макрокосмічне обрести. Хай людство радує новий світанок, І хай не буде швидкоплинним час; Коли нас вкриє вічності серпанок- Творця лиш велич обігріє нас.
2020-09-12 04:43:12
3
1
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (1)
Andrii Katiuzhynskyi
Дякую, мені дуже приємно
Відповісти
2020-09-22 10:41:20
Подобається
Інші вірші поета
Afterdepression Роздивляючись залишки щезлої культури Вигнанець Утікач від урбанізації
Інші поети
Nova Frost
@nova_frost
Схожі вірші
Всі
Мої слова
Ай
Мої слова нічого не варті, але я більше нічого не вмію, Лише нестерпно кохати те, що згодом вб'є усі мої квіти. Те, що загубить мене і все, що я маю, викличе аритмію, Але віддам усього себе й обіцяю, що не буду жаліти. Бо завжди волів проміняти комфорт на більш вартісні речі. Запам'ятав назавжди: жалість до себе породжує лише порожнечу, Якщо життя чогось і навчило, то плести лише проти течії. Мої слова нічого не варті, але лунатимуть в тебе під вечір.
85
0
4683
Хай буде так
Юлія Богута
«And in my hour of darkness She is standing right in front of me Speaking words of wisdom, "Let it be"» Beatles - Let it be Хай буде так. Прийми своє життя. Прийми негоду, біль і в серці рану. Прийми свою не вічність, як буття. Прийми, що у людей на тебе інші плани. І не кричи, не плач, коли летиш із неба. Земля тверда. Це так. Реальна. Не м'яка. Живи та не шкодуй. Так було треба. Можливо не тобі. Комусь. Чиясь рука. Ти витримав. Стерпів. Усі пройшов дороги. Ти не зламався, ні. Ти просто біг не так. Ти просто падав. Просто вірив богу, І довіряв не тим. Кохав не так. Хай буде так. Прийми, що ти один І залишайся сильним, що б не було далі. Життя лиш мить, в яку стікає плин годин. Лиш зайчик сонячний, ребро медалі. Бо що б не було - ти не вічний, ні. І те що має тут коштовність, там - згорає. Ти помираєш тут. Зникаєш на війні. Та пам'ятай - у смерті щастя аж ніяк немає.
38
4
5419