Запал свій витрачають українці на боротьбу і славу
Запал свій витрачають українці на боротьбу і славу, На перемогу сил не залишаючи свою; Якщо ж вдається все-таки перемоги в бою, В нас сил не вистачає об'єднатися і утворить державу. Господь нарешті нам державу дарував За ріки крові й сліз, що ми віками лили. Благаю, браття, вчітеся розподіляти сили, Щоби завжди перемагати, щоб ворог не перемагав!
2021-01-05 06:18:38
6
4
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (4)
Andrii Katiuzhynskyi
Дякую, я теж на це дуже сподіваюся!
Відповісти
2021-01-05 07:52:59
Подобається
Andrii Katiuzhynskyi
Дякую за підказку, виправив!
Відповісти
2021-01-05 07:53:39
Подобається
Andrii Katiuzhynskyi
Дякую, радий, що сподобалося!
Відповісти
2021-04-21 12:16:40
Подобається
Схожі вірші
Всі
Я граю лише уві снах...
Я граю лише уві снах, Гітару, мов тебе, обіймаю, І пісня стара на вустах, Що в серці болем лунає. Я граю лише уві снах, Мелодію, давно що забута, І печаль в блакитних очах — Мій жах і муза, мій смуток. Я граю лише для тебе, Хоч знаю, що плід ти уяви, І біль губить нестерпний — Я гину, а пісня лунає... Я граю мелодію ніжну Та бігти хочеться геть, Як чую солодку я пісню: Вона нагадає про смерть... Бо вона серце зворушить І змусить згадати тебе, Ну нащо грати я мушу І палати мертвим вогнем? Поховавши, я присяглася, Що забута гітара — ось так, Бо пісня для тебе лилася... Я граю лише уві снах...
131
25
5538
Намалюю
Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.
52
13
2532