Коли затиснений у чотирьох стінах
Коли затиснений у чотирьох стінах - Вбиває гуркіт монотонний за вікном; Не чути шелест вітру, співу птах, Забутись хочеться спокійним тихим сном. Коли виходять гроші на передній план, Тоді - ти не романтик, не естет; Коли загорнутий в буденності саван, Тоді - й вмирає у тобі поет. Коли приземленність спиняє дум політ, Коли туга кладе найкраще в домовину - Вмирає той чарівний дивний світ, Яким ти марив роки без упину. Велике місто може когось і живить Примарами, надіями якими... Та годі в нім відчути щастя мить Між джунглів кам'яних, поміж людьми злими.
2021-03-15 04:26:50
9
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
"Поэтическая эльфийка" - WtS
👍
Відповісти
2021-03-15 05:14:08
1
Andrii Katiuzhynskyi
Дякую, чудовий коментар!
Відповісти
2021-03-15 08:17:31
Подобається
Схожі вірші
Всі
"Письмо ушедших дней"
Привет , мой милый друг Забыл ли ты, как долго не писала , Прости ,но я хотела отпустить Всю слабостью ,что в себе искала . И может ты проник Моим письмом до дрожи Забыл ли мой дневник , Увиденный стихами одинокой ночи ... Об памяти прошедших дней , Ты не увидишь ни души порока Лишь слабый шепот чувств Уложенных строками тонко . Немой вопрос в глазах Оставлю с времям на последок Легонько холодом касаний уходя , Чтоб не запомнил запах пепла.
43
17
2572
Намалюю
Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.
52
13
2646