Ікебана любові
Мені подарувала дівчина ірис блакитний, Що мала на увазі - я не знаю; Якби я був людина східна, То думав би, що стану самураєм. В саду я зрізав лілію тигрову, І ця жагуча квітка нагадала: Осяйну усмішку, обличчя шкіру мармурову Тієї, що ірис подарувала. Я квітку цю оранжеву й пристрасну Поставлю в вазу до іриса - в знак кохання, Удвох вони неперевершено прекрасні - Як мужності й пристрасті поєднання. Версия на русском языке Икебана любви Мне подарила девушка ирис небесно-синий, А что сказать хотела этим - я не знаю; Будь жителем я: Токио, Осаки, Хиросимы, То думал бы - что стану самураем. В саду я срезал лилию, и цвет кроваво-красный Напомнил мне о страсти жгучей силе, Улыбке лучезарной и глазах прекрасных Той, что ирис мне утром подарила. И этот я цветок - огненно-знойный - К ирису ставить в вазу не стыжусь- В красе своей они непревзойденно благородны - Как мужества и вожделения союз.
2020-10-22 05:35:54
3
1
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (1)
Andrii Katiuzhynskyi
Дуже дякую!
Відповісти
2020-10-22 11:34:25
Подобається
Схожі вірші
Всі
وردةٌ قبِيحة
و مَا الّذي يجعلُ مصطلحُ الوردة قبِيحة؟ -مَا الّذي تنتظرهُ من وردةٍ واجهت ريَاح عاتية ؛ وتُربة قَاحلة و بتلَاتٍ منهَا قَد ترَاخت أرضًا ، مَا الّذي ستصبحهُ برأيك؟
55
10
2723
Намалюю
Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.
52
13
1992