Думка-птах
Гей думко, вільна в небі птиця, Злети крилами в піднебесну синь, Шугни в ріку, що по землі зміїться, І до коханої в захмарний край полинь. Гей думко, сизая орлице, Чи вдачу принесе цей твій політ, Чи зглянеться на мене та дівиця, За котрою так серденько болить? Гей думко, сірая горлице, Ширяєш ти за обрій-небокрай, Чи марю я, чи просто мені сниться, Як кличе лада змахом крил пташиних зграй! Гей думко, малая синице, Тобі я буду вдячний назавжди - Що прагненням допомогла здійсниться, Позбавивши блукань і самоти.
2020-10-03 05:16:41
4
3
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (3)
Andrii Katiuzhynskyi
Так саме "та дівиця", дякую - виправив
Відповісти
2020-10-03 08:21:50
Подобається
Яна Войвич
Чарівно...
Відповісти
2020-10-04 08:20:24
Подобається
Andrii Katiuzhynskyi
Відповісти
2020-10-04 08:21:10
Подобається
Схожі вірші
Всі
"Ми усе подолаємо разом..."
«Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем, І я не боюся поразки, Я не боюсь, що помрем!» А я чула і вірила щиро, Немов би п'ять років було, Я була неймовірно щаслива І такою не стану вже знов. І знаєш, коли мені складно, Я твої згадаю слова — Вони затримають слабкість, Запевнять мене, що жива... «Ми разом усе подолаєм! Мила, ти чуєш мене?» Я чую і знову чекаю, Що небо тебе поверне... І ось майже два роки Шукаю тебе — не знайшла, І, до смерті роблячи кроки, Я твої згадаю слова... І до сліз сон мене вразить, Де знову почую тебе: «Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем...»
52
3
1791
Я тебе по-справжньому кохала...
Я тебе по-справжньому кохала... Так, неначе зовсім не жила. І тобі лиш серце відкривала, Я тебе кохала, як могла. Я тобі всю душу і все серце, Все віддам, ти тільки попроси. Я тебе кохатиму до смерті, Я з тобою навіки і завжди. Я тобі відкрию таємниці, Все, що маю — все віддам тобі. І поля, і чистії криниці, І прекрасний спів тих солов'їв. Я тебе по-справжньому кохала, Весь свій час, я віддала тобі. Я була наївною . Не знала, Що не брешуть тільки солов'ї.
42
15
1501