Ми здалися завчасно...
Панк
А щастя так близько видалось, Лиш руку було простягнути. Можливо, це все мені здалось, І варто момент цей забути. Та гордість колишня зв'язала У пути свої й не пуска. Можливість у мене забрала, А я ж тоді була мала, Я навіть тоді не боролась, Я здалась без бою, однак Всерівно не будем з тобою, Ти завжди будеш одинак. І ти був програвшим без бою, Ти здався завчасно, як я. Нам байдуже було з тобою На серце і наші чуття. Чомусь, ми завжди є байдужі До наших таємних чуттів. Потім проклинаєм негожу Нашу долю, що збила з шляхів. Хоча, ми самі в цьому винні, І рана на серці лежить. І нібито, всі безневинні, Та разом вже більше не жить. 04.12.2017
2018-04-13 07:26:35
5
3
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (3)
Анонім
Дуже гарно😍
Відповісти
2018-04-13 18:37:01
Подобається
Панк
@Анонім спасибі)😊❤
Відповісти
2018-04-14 12:51:17
Подобається
Панк
@Роман Верлассен спасибі) старалася 😊✨
Відповісти
2018-04-17 16:15:06
1
Інші вірші поета
Те, заради чого я живу Все втрачено Думки, що вбивають Не сприймайте це серйозно
Інші поети
Anna Sparrows
@birdwithword
H O P E
@hopeless382
Juli Pencil
@Juli_Pencil
Схожі вірші
Всі
"Ми усе подолаємо разом..."
Nadine Tikhonovitch
«Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем, І я не боюся поразки, Я не боюсь, що помрем!» А я чула і вірила щиро, Немов би п'ять років було, Я була неймовірно щаслива І такою не стану вже знов. І знаєш, коли мені складно, Я твої згадаю слова — Вони затримають слабкість, Запевнять мене, що жива... «Ми разом усе подолаєм! Мила, ти чуєш мене?» Я чую і знову чекаю, Що небо тебе поверне... І ось майже два роки Шукаю тебе — не знайшла, І, до смерті роблячи кроки, Я твої згадаю слова... І до сліз сон мене вразить, Де знову почую тебе: «Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем...»
52
3
1348
Приходи (RU-UA)
Ай
Черничные пироги, молоко с мёдом. Приходи. Почитаю тебе стихи и раны замажу йодом. Буду исцелять поэтапно все твои трещинки и порезы, даже в твоё заледеневшее сердце, поверь мне, — смело полезу. Повір! Залізу без страху. Без жалю, не боячись. Бо наше розпалене вогнище змушує бути хоч чимось. І тільки не хвилюйся — ми не розчинимось. Ні одне у одному, ні у часі. Мы снова столкнёмся, неспособные противостоять этой связи. Истощенные, но в друг друге, нашедшие дом. Якщо не перше життя, то і не перший том. Не перший різновид мов у моїх віршах. Не найдёшь меня в жизни? Отыщешь во снах. За той дверью, где я нам в пирог добавляю чернику. Приходи. Мне одной без тебя здесь ужасно дико.
44
3
865