Те, заради чого я живу

Панк

- Я готова весь світ цей убити Заради тебе, мій любий друже. - Що, як для цього ти згинеш навіки? - Ну і нехай, буде радо всім дуже. - Ти впевнена? Плакати будуть, дурненька - Не будуть, лиш з радістю скрикнуть "нарешті!" - Я думаю, що ти ще зовсім маленька І не розумієш всього таки врешті. - Не правда, ти мислиш занадто банально Ти думаєш так, як і люди усі. - А ти чому мислиш вже так кардинально? Чому ти як злий і дурний песиміст? - Чому зразу злий і тим більше дурний? Я просто живу як за право вважаю. - Напевно, у тебе характер такий, Напевно, за це я тебе й поважаю. - Я живу так, як я все відчуваю І пишу у віршах про це кожну мить. Без віршів я була б в полоні печалю, Та завдяки їм мені хочеться жить. 19.04.18

2018-04-19 17:59:51

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (1)

Панк

дякую, стараюся)

Відповісти

2018-04-19 18:29:51

Подобається

Інші вірші поета

Думки, що вбивають Лист, який ніхто вже не почує Що ж ти робиш, Джорді?) Все втрачено

Інші поети

His Queen

@his_queen0926

Влад Кирик

@kirik_vlad_maths

hudhaifah Siyad

@hudhaifah_siyad

Схожі вірші

Всі

У серці...

Катерина Данилевська

Я думками завжди з тобою, Ім'я твоє шепочу уві сні. Як добре, що тою любов'ю, Я буду зігріт навесні. Колись я кохався з журбою, Всі враження їй віддавав. Проте, нагороджений долею, У серці тебе я сховав. І швидко темрява зникла, Зростало в моїй душі світло. Так швидко надія розквітла, Прийшло в життя наше літо. Я марю тобою кожну годину, За тебе і щастя своє я віддам. Для мене ти світ, ти - родина, І буду любити наперекір літам.

108

9560

"Письмо ушедших дней"

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Привет , мой милый друг Забыл ли ты, как долго не писала , Прости ,но я хотела отпустить Всю слабостью ,что в себе искала . И может ты проник Моим письмом до дрожи Забыл ли мой дневник , Увиденный стихами одинокой ночи ... Об памяти прошедших дней , Ты не увидишь ни души порока Лишь слабый шепот чувств Уложенных строками тонко . Немой вопрос в глазах Оставлю с времям на последок Легонько холодом касаний уходя , Чтоб не запомнил запах пепла.

1874