Те, заради чого я живу
- Я готова весь світ цей убити Заради тебе, мій любий друже. - Що, як для цього ти згинеш навіки? - Ну і нехай, буде радо всім дуже. - Ти впевнена? Плакати будуть, дурненька - Не будуть, лиш з радістю скрикнуть "нарешті!" - Я думаю, що ти ще зовсім маленька І не розумієш всього таки врешті. - Не правда, ти мислиш занадто банально Ти думаєш так, як і люди усі. - А ти чому мислиш вже так кардинально? Чому ти як злий і дурний песиміст? - Чому зразу злий і тим більше дурний? Я просто живу як за право вважаю. - Напевно, у тебе характер такий, Напевно, за це я тебе й поважаю. - Я живу так, як я все відчуваю І пишу у віршах про це кожну мить. Без віршів я була б в полоні печалю, Та завдяки їм мені хочеться жить. 19.04.18
2018-04-19 17:59:51
7
1
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (1)
Панк
дякую, стараюся)
Відповісти
2018-04-19 18:29:51
Подобається
Схожі вірші
Всі
Я тебе по-справжньому кохала...
Я тебе по-справжньому кохала... Так, неначе зовсім не жила. І тобі лиш серце відкривала, Я тебе кохала, як могла. Я тобі всю душу і все серце, Все віддам, ти тільки попроси. Я тебе кохатиму до смерті, Я з тобою навіки і завжди. Я тобі відкрию таємниці, Все, що маю — все віддам тобі. І поля, і чистії криниці, І прекрасний спів тих солов'їв. Я тебе по-справжньому кохала, Весь свій час, я віддала тобі. Я була наївною . Не знала, Що не брешуть тільки солов'ї.
42
15
1439
Хай буде так
«And in my hour of darkness She is standing right in front of me Speaking words of wisdom, "Let it be"» Beatles - Let it be Хай буде так. Прийми своє життя. Прийми негоду, біль і в серці рану. Прийми свою не вічність, як буття. Прийми, що у людей на тебе інші плани. І не кричи, не плач, коли летиш із неба. Земля тверда. Це так. Реальна. Не м'яка. Живи та не шкодуй. Так було треба. Можливо не тобі. Комусь. Чиясь рука. Ти витримав. Стерпів. Усі пройшов дороги. Ти не зламався, ні. Ти просто біг не так. Ти просто падав. Просто вірив богу, І довіряв не тим. Кохав не так. Хай буде так. Прийми, що ти один І залишайся сильним, що б не було далі. Життя лиш мить, в яку стікає плин годин. Лиш зайчик сонячний, ребро медалі. Бо що б не було - ти не вічний, ні. І те що має тут коштовність, там - згорає. Ти помираєш тут. Зникаєш на війні. Та пам'ятай - у смерті щастя аж ніяк немає.
38
4
4903