Переможець завжди самотній

Панк

Ну чому ж на світі живуть гниди? І мова зараз зовсім не про бліх Чому всі люди є такі паршиві? Я повбивала б їх за це усіх. Живуть всі завжди за чужий рахунок, І наживаються, на жаль, цим вже не вперш. Не поважають своїх однодумок І потопити здатні їх найперш. Самі лиш егоїсти залишились На світі цім прекраснім та сумнім. І в цьому точно я не помилилась, Бо правду кажу завжди людям всім. Можливо, не погодитесь зі мною, І скажите: "Ви просто інтроверт". Я знаю, що це правда, але й скажу, Що й ви у цьому світі не експерт. І кожен живе просто сам по собі З надією, що виграє в житті. Але програвший там, де завжди люди. Напевно, лідер той, хто сам в бутті. 22.12.17

2018-04-17 16:30:15

10

7

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (7)

Егор Таранин

Ооо, як з язика зірвали))) до біса правдиво! 👍

Відповісти

2018-04-18 05:44:44

1

Панк

@сонна спасибі)

Відповісти

2018-04-18 05:48:24

Подобається

Панк

@Егор Таранин ахахах, старалася)

Відповісти

2018-04-18 05:48:51

1

Схожі вірші

Всі

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

71

7

12963

"Письмо ушедших дней"

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Привет , мой милый друг Забыл ли ты, как долго не писала , Прости ,но я хотела отпустить Всю слабостью ,что в себе искала . И может ты проник Моим письмом до дрожи Забыл ли мой дневник , Увиденный стихами одинокой ночи ... Об памяти прошедших дней , Ты не увидишь ни души порока Лишь слабый шепот чувств Уложенных строками тонко . Немой вопрос в глазах Оставлю с времям на последок Легонько холодом касаний уходя , Чтоб не запомнил запах пепла.

43

17

3156