01. Хотіла в Швецію, піде на побачення
02. Цілунок Карми
03. Мамо, ну за що ж ти так?
04. У мене є умова
05. Наше благословіння і прокляття - це собаки і бойфренди
06. Приємні та не зовсім подарунки
07. З одного ступору в інший
08. Кожен портрет має свій фон
09. Смерть шкідлива для вашого здоров'я
10. Не відбирайте в фарматоне їх напоїв
11. Драсьтє, я твій батько. Не зовсім жива, але благородна версія
12. Привиди баранів краще гідів в іграх
13. Нові рогатики, а Арчі не Арчі
14. Якого Хереза ти робиш?
15. Моє друге ім'я - Приречена
16. Сім'я на кожному кроці
17. Тікати не ганебно
18. Чому, кому, нащо, або що робити, коли думки розвалюються
19. День подяки
20. Ще..?
21. Кримінальна стежка направо
22. Ти пам'ятаєш яке сьогодні число?
23. Уже не важливо
15. Моє друге ім'я - Приречена
– Чорт, – пробурмотіла Бель, коли оглянулась навколо. Вони з Арчі були в її кімнаті, хоча Бель була впевнена, що вони знову опиняться в Сулярі. – Ну, цього разу хоч приблизний план маю. Вже щось.

Вона акуратно, намагаючись не розбудити Арчі, що спав, розвалившись на її ногах, підвелась з ліжка і пішла переодягатися, сподіваючись що одягнеться раніше, ніж Віторі вирішить постукати в двері. Вперто ігноруючи досипаючого на дивані чоловіка, що час від часу ворухався вві сні, і сьорбаючи вічно супроводжуючу її пробудження каву, Анабель на ходу підбирала собі одяг, філософськи почавши знизу.

Але стук в двері застукав її на виборі кофти і, помітивши аж надто активний рух на дивані, вона хутко натягнула на себе перший потрапивший в руки світер.

– Бель, прокидайся... – почав був рудий, але був перебитий дверима, що гулко стукнули його по чолу, відкриті у спішці.

– О, шось в лісі здохло, – здивовано зауважила при появі з-за дверей сестри Сара, натягуючи на ногу чобіток. – Ти чого так рано встала?

– В мене діло одне, – бурмотіла вона, жуючи яєшню, що за всі ці дні так і не змогла покуштувати.

– Яке ще діло в таку рань?

– Че ошобифте, – ображено буркнула Бель, поглинаючи сніданок.

– А Арчі до цього особистого яким боком причетний? – насмішкувато спитав Віторі, заглядаючи в кімнату до Бель.

– Він мені з цим допомагає, – впевнено відповіла Бель, але, глянувши в бік сонного чоловіка, додала: – Чи те я йому допомагаю? До речі, де... Адан?

– Хто?

– Ну, рогате-хвостате з пришибленим батьком.

– Ти про Тернардського? – перепитав рудий. – Звідки ти його взагалі знаєш, він же роки так з двадцять три як ізюм.

– Чекай, шо?

– Довга й нудна історія, яка зараз тобі не потрібна, – перебив рудого рогатий привид, що зненацька з'явився з кімнати Бель. На обличчі Віторі з'явилася наполовину здивована, наполовину радісна либа, прям як минулого разу. – Так, Вітьок, я також радий тебе бачити, але в нас є справи.

– Ти серйозно? – обурився рудий. – Стільки років не бачились, а ти "Справи!". Та й... Чекай, що за справи можуть бути в вас трьох?

– Чотирьох, – незадоволено буркнув Арчі, виходячи з кімнати з метою попити води.

– А хто четвертий? – остаточно втративши розуміння ситуації, спитав Віторі.

– Я, – відповів йому уже голос Едді.

– Бель, що сталося? – спитала Сара, а водночас з нею Віторі крикнув:

– Адан, в що ти на цей раз вляпався?!

– Мене кличуть заміж, я знайшла свого батька, Арчі – роздвоєння особистості, а рогатий – вихід з Суляру, – коротко відповіла Анабель і пішла одягатися поруч з Сарою, що досі стояла тільки в одному чобітку.

– І хто твій тато? – спитала ніжно Сара, дивлячись на сестру, що аж надто пристрасно одягала пальто.

– Він, – буркнула вона і тицьнула пальцем в Адана.

– Та ну! – шоковано крикнув Віторі через п'ять хвилин мовчанки. – Це тобто... Це ж як так... Коли ти...

– Е-е-е, те особисте, – повторив за донькою Адан і зробив найкраще, що міг зробити привид, – пройшов крізь стіну до сусідів, проте одразу ж перелякано повернувся назад. – Ох, же ж чорт, в них там ванна.

– Адан! Пояснюй! – знову повторив рудий.

– Що пояснювати? – спитав він потиснувши плечима. – Моє одруження чи смерть спричинену дружиною?

– То це Вероніка тебе вбила?

– Та було діло, – зніяковіло визнав рогатий і, повернувшись до Арчі-Едді, що пив вже восьму чашку води, сказав: – Арчі, ти тут лишаєшся чи як?

– Вже готовий на вихід, – впевнено відповів він і вже почимчикував до Бель, як Сара крикнула на всю квартиру:

– Стояти-боятися! Що тут взагалі відбувається? Хто він такий? Нащо вбила? Чого Арчі сприймають за двох? Куди іти? Нащо іти?

– Мала, якщо переживу сьогоднішній день, чого я робити не збираюся, то обов'язково тобі все розповім, – жахаюче весело відповіла Бель і потягнула Арчі за руку кудись назовні, водночас шепочучи йому на вухо: – Відкрий портал в той бар. Зараз.

Не встиг Ферріс второпати про що вона, як Арчі вже зник за дівчиною у власному порталі. Він розвернувся, вишукуючи Адана, але й він зник, видно юркнувши за таємничою парочкою.

– Бель, в тебе є план? – поцікавився Арчі, ухиляючись від оп'янілих відвідувачів "Горя потопельника".

– Спочатку нам треба знайти тітку Мерседес, – почала роздавати команди Бель. – Ще б бажано не забувати, що на мене досі десь полює Ліас і якщо не хочемо набратися проблем, то варто попитати на нього компромат...

– Бель, йому без дня тридцять, єдиний компромат на нього – це його батько, – ніби розчарований незнанням дівчини промовив уже Едді.

– Тобі хтось давав слово? Верни мені Арчі, він хоч не такий агресивний. Потім коли ми покинемо це місце розкажеш мені свої цікаві здобутки його біографії, а поки – брись!

– Слухай, вона права, тут небажано проявляти тебе. За укуси кусають, – шепотів сам собі Арчі, зминаючи нервово волосся.

– Арчі, давай ти поки підеш пошукаєш з Аданом його сестру, – запропонувала Бель, помітивши рогатого, що почав нервово оглядатися навколо. – А я піду до дядька Адама, спитаю може він знає де і коли тусується Крістін.

– Буде виконано, – буркнув Арчі, трохи занепокоївши цим Бель, і одразу ж пішов до барної стійки.

– Дядьку Адам, не допоможете своїй улюбленій племінниці? – спитала у знайомого капюшону Бель, але замість того, щоб побачити, як капюшоп поруч спаде, чи хоча в повернеться до неї, вона помітила як чоловік навпроти припідняв голову і Бель впізнала в ньому свого дядька.

"Невже я наплутала столики? Ні, вони помінялись місцями. Тоді хто... хто це переді мною?"

В відповідь капюшон тільки різко ворухнувся, а рука, винирнувши з-під плащу, поплескала по стільці поруч.

– Роби що хочеш, але роби, не привертаючи уваги, – промовив незнайомець, коли Бель сіла.

– А що? Боїшся зайвої уваги до себе?

– Я тобі назву найбанальнішу причину, що тільки може назвати хас-кріа, – прошелестів голос, поки Бель в голові підмітила, що її співбесідник неповнолітній, судячи по приставці "хас".

– Боїшся, що дядіньки витурять тебе малого з бару для дорослих? – насмішливо поцікавилась вона.

– І це також.

– А яка ж основна причина?

З-під капюшону на мить блиснули світлом два жовті ока і дівчині подумались тільки два трактування цього жесту: або їй гаплик, або в ній зацікавлений ще один кріа, що ще можна викрутити собі в користь. Але незнайомець тільки відповів:

– Крикливий.

Не встигла Бель поцікавитися чи це ім'я, чи прикметник, як десь біля барної стійки почалась бійка і якийсь чоловік в весь голос крикнув:

– Відійшов від моєї дружини!

– Бьясьця, не можна хоч один вечір без його ревнивості? – сперши голову на руку, спитав невідомо в кого сусід по столику дівчини. Бійка вже стала їй не цікава, коли Бель помітила в юнака роги. Раптом вона відчула як щось пухнасте обвило її ногу і, глянувши вниз, помітила хвіст, що тягнувся з-під плащу її співбесідника.

– Хвоста прибери.

– Ой, пробач, не помітив, – винувато пробурмотів він і хвіст юркнув в інший бік.

– Чувак, а ти випадково не Крайс? – невідомо нащо поцікавилась Бель.

– Не видавай мене, – широко розплющеними очима, в яких плескалось безкрає благання, попросив він.

– Як тебе хоч звуть?

– Я... – почав був рогатий-хвостатий, як Бель почула збоку якусь метушню, а потім відчула на плечі чужу руку. Підвівши очі, вона побачила Арчі, що коміром кофти намагався стерти з обличчя кров з розбитої губи.

– Впаси мене Доля, що з тобою сталось? – спитала вона, підвівшись на ноги і даючи чоловікові серветки, що завжди носить в кишенях джинсів.

– Він, – відповів їй Арчі, тремтячими руками вказуючи на темно-рудого чоловіка з модно хіпстерською бородою, стиснутими закривавленими кулаками і трохи кульгавою ходою, якою наближався до них. Колишній співбесідник Бель ще більше натягнув на обличчя капюшон і встав, направляючись на вихід. Не довго думаючи, Бель схопила Арчі за руку і дременула в слід рогатому.

Вирвавшись за двері рогатик почав шустрим бігом петляти коридорами, та так жваво, що Бель ледь за ним встигала. На одному з поворотів, боючись загубити хлопця, вона вхопилась за його хвоста і це виявилося помилкою, бо рогатик голосно крикнув і як паралізований впав на підлогу. Не встигнувши зреагувати, Бель перечепилась через згорнутого в клубочок рогатого, потягнувши за собою на підлогу і Арчі.

– Він нас не наздоганяє? – шепотом спитав рогатий, досі не ворухаючись.

– Та куди йому? – заспокоїв його уже Едді. – З підбитим коліном далеко не побіжиш.

– Може поясниш з якого милого почалась бійка? – спитала у нього розлючена Бель, потираючи ушкоджений бік.

– Ну, Арчі почав до неї щось мямлити, що тобі-йому-мені треба допомога, – почав неохоче, але з видом знавця пояснювати він. – Вона вже зовсім перестала на нього звертати увагу і нас вже почали відтісняти кудись убік, як мені довелося вступитись. Спочатку ліктями вибивали шлях назад, а як тільки ми нарешті дійшли, то варто було руку їй на плече поставити, як те мармизло вдарило нас в обличчя і крикнуло щоб я не лапав його жінки. Відки нам було знати що вона його сужена-ряжена, як минулого разу його й в помині не було поруч! Так потім ще й Арчі в кінцях злякався і вирішив тікати, а ми ж іще могли виграти!

– Ти почав говорити "ми" замість "я", – підмітила недовірливо Бель. – Ви там помирилися чи що?

– Ми хіба якійсь коліжанки щоб сваритися? – спитав її Едді. – В нас чесна конкуренція за тіло і його свідомість, це не сварка, через яку треба миритися.

– Що, закрили артефактом двох в одне м'ясо, чи просто роздвоєння особистості? – поцікавився досі лежачий на підлозі рогатик.

– Самі ще не знаєм. Бель, пішли, – буркнув йому Едді, встаючи на ноги і тягнучи за собою дівчину.

– Ого, навіть на мене увагу звертаєш уже, – здивувалась вона. – І наодинці хтозна де не кидаєш.

– По-перше, не наодинці, – відповів чоловік, сильніше стиснувши руку дівчини. – По-друге, ти пообіцяла нам, що допоможеш. По-третє, Арчі ревнує... Не ревную! – перебив він сам себе уже голосом Арчі. – Ревнувати і боятись втратити можливо нашу останню надію на компроміс в суперечці за тіло це два різних почуття!

"Дивовижно як одне й те саме горло може видавати два настільки різні голоси, – подумалося Бель. – В Арчі голос набагато м'якше і невпевненіше, коли в Едді він ніби скрежет по металу. Але обидва однаково бісять, яке розчарування".

– Ну-ну, дівчатка, не сваріться, – промовила вона вже вголос і сильно потягнула за руку Арчі-Едді, щоб ті зупинились нарешті. Вона повернула голову назад і була не здивована, що рогатик досі плентався за ними.

– То твоє ім'я Бель? – спитав він.

– А ти своє так і не назвав, – підмітила натомість дівчина надмінно зиркнувши на нього.

– Серемус, – відповів він, протягуючи руку в знак привітання. Чомусь долонею донизу, як ніби він панночка, якій треба цілувати руки і зап'ястя. – А, чекай, ти ж з Землі?

– З моря, – не зрозумівши, відповіла вона.

– З Мармая?

– Звідки?

– З Еаси! – допетрав рогатий і повернув руку боком, як для рукостискання.

– Оце вже розмова, – відповіла Бель і потиснула широку долоню. – О Доле моя, в тебе долонька пухнаста! – підмітила Бель, розплившись в посмішці.

– Едді, – підставив свою руку, здавалося забутий всіма чоловік, відтісняючи Бель від рогатого.

– А як там твого сусіда звали? – поцікавився Серемус, роздивляючись чоловіка з ніг до голови.

– Арчі, – вже м'якше відповів він.

– Чекай-чекай, – раптом зіщуривши очі, завмер рогатий. – А Ви випадково не Херез? Едвард Херез?

– Здається що так, – зніяковіло визнав Арчі, але його перебив Едді і відповів: – Але ти це в точку, роки три тому мене тільки так і звали.

– А зараз? Вже не вбиваєте?

– Якби ж то! Мені он завданнячко до такого складне дали, що зовсім клепки поїхали, в дві різні сторони – одна в Арчі, друга в мене.

– Шкода, а то так круто було красти поліцейські звіти і слідкувати за їх розслідуваннями, що вели взагалі не в той бік. Хотів би я так само вміло замітати сліди!

– Серемус, слухай, – встряла в їх розмову Анабель. – А хто для тебе Мерседес?

– Мати моя, – відволікшись від чоловіка відповів рогатик. – А що?

– Та ми тут розмову до неї мали, але через цих двох балбесів наврядчи зможемо до неї підібратися. Може ти помириш нас?

– Ні-ні-ні, – хутко заперечив він. – Якщо мої батьки дізнаються, що я тут, то мене посадять на домашній арешт.

– А нащо ти тоді взагалі приходив? – поцікавився в нього Арчі.

– Ем, ну, то важко пояснити, – нервово хихітнувши, відповів Серемус. – Короч, видіння в мене було. Мимолітне таке й неясне, але я точно пам'ятаю, що сталось в тому барі. От тільки що саме сталося... ну, не знаю.

– Вісник, що не знає що віщує, – всміхнувся Едді.

– Я знаю що віщую! – обурився рогатий і його очі знов блиснули жовтим світлом, як у барі перед бійкою. – Я віщую тобі смерть, якщо твоя душа не примириться з тілом! Обидві душі! А ти! – зло викрикнув він, жовтими від світла очима глянувши Бель, але раптом його очі згасли і знову стали жовтогарячими, він сам спохмурнів і продовжив: – А ти... Ти дочка дядька Адана. Ти виходить моя кузина.

– Це віщування минулого, а ти скажи краще майбутнє, – розохочував його Едді.

– Майбутнє... – все ще ніби в стані апатії пробурмотів рогатий і його очі знову блиснули жовтим світлом. – В тебе немає майбутнього. Я бачу лише смерть, що повторюються знову і знову. Ти приречена.

"Приречена, – подумала Бель. – Здається, з недавніх пір я гордо можу звати це слово моїм другим іменем".
© Бізельмоній ,
книга «Приставка буде повернена».
16. Сім'я на кожному кроці
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (3)
Стефанія
15. Моє друге ім'я - Приречена
Двадцять років як ізюм😂
Відповісти
2019-01-05 14:00:00
2
Есмеральда Еверфрі
15. Моє друге ім'я - Приречена
Мммммм...назавжди в одному дні?😏 може знову плани Долії поплутати?😉
Відповісти
2019-01-05 14:32:25
3
Лео Лея
15. Моє друге ім'я - Приречена
Тааак, цей цікавий клубочок потрібно потихеньку розплутувати....
Відповісти
2021-02-22 14:08:45
Подобається