Битва за...
(18+)
Я бачила як бились дві собаки За крихітний шматочок шаурми, Який ще не доїв прохожий І все іще тримав його в руках. Одна була стара, досвідчена, А інша - молода та сильна... Вчепилися в горлянки, дряпають кігтями Й червона піна вже в них на іклах. Побачивши це звалище, всі збіглися - Коти, ворони, голуби. Дивились всі, як пси бісилися... І... На шматочок шаурми. .. Останнії діставши гроші, Купила корму, щоб для всіх було. Та, незважаючи на це, Собаки бились, вириваючи хутро. "Ха-ха" прохожий тихо мовив "Невже і справді цей шматок Такий величний і вельможний Щоб аж до крові розривали бок!!!" І кинув в рот останній кусень... Собаки ж продовжали бій... Вже всі наїлись і розбіглися. Втомившись емоційно від всіх дій... А в двох собак ще й досі ворожнеча За той шматок, який не зовсім їх. А може, то були і не собаки... Я промовчу, якщо спитають, про цей гріх... (27,08,2018р Переклад 2025р. Я видела как дрались две собаки За призрачный кусочек шаурмы, Который не доел прохожий И держит все еще в руках. Одна была стара и опытна, Другая - молода, сильна... Вцепились в глотки, лапами царапают И пена красная уж на клыках. Увидев свалку, все сбежались - Коты, вороны, голуби. Смотрели все как псы сражались... И... На кусочек шаурмы. .. Последние достав копейки, Купила корма я для всех. Но, не смотря на все, на это, Собаки дрались, вырывая мех. "Ха-ха" прохожий тихо молвил "Неужто вправду сей кусок Достоин чтобы аж до крови Собаки разрывали бок" И кинул в рот последний кусень... Собаки продолжали бой... Уж все наелись, разбежались, Прощаясь благодарственно со мной. А две собаки до сих пор вражду несут За кусень тот, который не их вовсе. А может, это были не собаки... Я промолчу об этом, если спросят... )
2025-11-09 14:55:08
0
0
Схожі вірші
Всі
Пиріг із медом (UA)
Крокуй до раю, крокуй до мене. Гаряча кава, пиріг із медом. Або якщо забажаєш — ромашковий чай. Приходь до мене. Будь ласка. Приїжджай. Крокуй до двері, а я у чашку відріжу лимона ломтик. На столі — пиріг із медом, а мені найсолодший твій дотик.
79
19
3270
Дитинство
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
12017