Заклик
Під мирним небом, країни в вогні Мої слова кріпнуть серед руїн Тяжкий шлях свободи, без каяття Присвоїв нам волю на майбуття. Серед відвертих злочинів і брехунів Що тікають за межі, як таргани Зосталися, правді, вірні митці Хоробрі воїни та творці. Які зводять стіни фортець самобутніх Відтворюють силу від праотців Пишуть історію в кров стерши руки Кричать про єднання на рідній землі. Здіймають наш стяг, мирний як небо Як сонечко жовтий, як колоски І сльози в очах і відчай від болю Бо треба знову шаблі точить. Ставати на захист того, що любиш Коли всі навколо, як вороги Коли немає друзів хоробрих Лишилось самому піти у бій. Не ховаючи погляд, дивитись сильно Не тільки у завтра, а й в далечінь Де сходить зірка наших досягнень Де жевріє вогник, підлих країн. Чекати лишилось мало Час по хвилинам сплива Зберімось усі до купи Протримаймося до кінця.
2022-02-24 18:22:38
6
3
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (3)
Дана Язовських
дякую 💔💔🇺🇦
Відповісти
2022-02-24 19:13:53
Подобається
просто веселка
Актуальний та прекрасний вірш ✨👏✨
Відповісти
2022-02-24 19:32:17
Подобається
Дана Язовських
@просто веселка нажаль актуальний😭💔
Відповісти
2022-02-24 19:33:05
1
Схожі вірші
Всі
Тени собственного сердца ...
Глубокой ночью в тишине , Как млечные пути горели свечи Их огонек горел во тьме Скрывая тайны сердца человечьи Тенями прошлого унося яркий свет, На языке горело пламя вспоминания Из памяти оствавив только след Потухших пепла чувств одного созерцания .. И лишь полны отчаяния глаза Остались морем слёзного раскаяния .. Об том ,что не забудешь некогда Ошибки сделанных ,когда то лишь случайностью ... Прекрасных звёзд на небе уголков, Когда хотелось быть ранимым Сломать себя от бури горечи долгов, Которых прятал от своих любимых И каждый вздох ,что вдруг не смог, Раскрыть все страхи угнетения В тени ночей под всхлип с дождём Укрыв опять себя жалким замком мгновения. 🎶🎧🎶 💫Demons ~Alec Benjamin 🖤
39
9
1410
Мої слова
Мої слова нічого не варті, але я більше нічого не вмію, Лише нестерпно кохати те, що згодом вб'є усі мої квіти. Те, що загубить мене і все, що я маю, викличе аритмію, Але віддам усього себе й обіцяю, що не буду жаліти. Бо завжди волів проміняти комфорт на більш вартісні речі. Запам'ятав назавжди: жалість до себе породжує лише порожнечу, Якщо життя чогось і навчило, то плести лише проти течії. Мої слова нічого не варті, але лунатимуть в тебе під вечір.
85
0
4222